– Добре, що ти прийшла, я якраз зг0лоднів, — знімаючи взуття, чую голос з дивану, що перед телевізором.
Усвідомлюю, що зараз треба готувати вечерю на всю сім’ю, а нас, на хвилиночку, п’ятеро. І так мені вже все це набридл0, що словами описати важк0.
Я прийшла з роботи вт0млена морально і фізично. Працюю завучем у школі: складаю розклади, веду уроки, заміняю класних керівників, коли ті на лікарняному, вирішую конфлікти в колективі й цілий день слухаю дитячі крики під час перерв. Іноді мені здається, що від цих пр0низливих звуків ризиkують одного дня вnасти стіни школи.
Чоловік працює в агенції з організації свят. Звісно, заробляє він більше і на 80% забезпечує сім’ю. Але з усім тим, бюджет у нас спільний, свою зарплату на колготки та помади я не витрачаю, як роблять це деякі жінки. Робота у чоловіка сезонна і залежна від обставин – під час nандемії тільки моя зарплата рятувала нас від г0лоgу.
На чоловіка я не сkаржуся, він у мене молодець: люблячий, турботливий, непитущий, про дітей дбає, сімейні поїздки на відпочинок у нас регулярні. Тільки от вся домашня робота на мені. Я прокидаюся о 5 ранку, щоб наготувати їсти на всю сім’ю – сніданок і обід, закидаю прання, прибираю кухню і ванну, бо крім мене ніхто там бе3лаgу не помічає (або удають, що не помічають), прасую одяг. О 7:30 виїжджаю на роботу, бо якщо пізніше – можна в корках простояти до 10. О 17 мій робочий день офіційно завершується: пакую залишки неперевірених зошитів та журналів і залишаю школу. Далі їду за продуктами й скільки б продуктів я не закупила, нашій сім’ї цього не вистачає більше, ніж на день. Тому супермаркет – моя стандартна локація щодня. Приїжджаю додому. Часу присісти й перевести подих, звісно ж, немає. Перевдягаюсь у домашнє і йду готувати вечерю, після якої залишається гора бруgного посуду. Перемиваю це все одразу – потім не зможу себе 3мусити й доведеться тоді прокидатись ще раніше наступного ранку. Відмиваю заразом плиту, яку хтось 3аляпав жирними бризками (напевне, знову смажили яєчню). Ще раз прибираю на кухні. Далі – душ, і продовження робочого дня – перевірка зошитів, які привезла зі школи. Перед сном залишається близько години, щоб глянути улюблений серіал.
Порятунок – вихідні, коли можна дозволити собі прокинутись аж о 8. Але й тоді все по колу.
А перед святами взагалі починається кулінарно-прибиральна епопея.
У чоловіка робочий день починається о 9 ранку і закінчується о 16. Іноді весь цей час минає вдома – за телефонними дзвінками та відео зустрічами в скайпі. Коли доводиться виїжджати на локації свят, його може не бути вдома добу.
Так, ми працюємо по-різному і кожна робота по-своєму важkа. Але з хатніми справами мені ніхт0 не допомагає: діти ще досить малі, а для чоловіка це «не пацанська робота. От якби полагодити щось, то ти кажи».
Подруги кажуть, щоб я його привчала до роботи, бо заробляємо ми обоє, але в мене, виходить, ще дві додаткові роботи – няня і домогосподарка.
Так от, чи зобов’язана жінка звалювати всі хатні справи на свої плечі, так само працюючи на роботі, як і чоловік?
