Інколи один неприємний інцидент перекреслює все добре, що було до того. Так склалось і з моїм улюбленим кафе, де я частенько бувала.
це трапилось минулої суботи – ми з подругою вирішили пообідати, випити кави, попліткувати й вибрали для цього кафе, де я була частим гостем.
Цього дня нас обслуговував новенький офіціант – хлопчина дуже нервував і я ще подумала про те, щоб залишити йому хороші чайові для підбадьорення. Я ж розумію, що ця робота доволі складна – цілий день на ногах, часто нервуєшся та ще й гості різні трапляються, можуть і поскандалити. Але я ніколи б не подумала, що скандалити у цьому випадку будуть не гості, а персонал.
А все тому, що я відмовилась оплати те, що не замовляла. І вини ж то моєї нема – просто офіціант вирішив замінити страву на іншу і навіть не попередити мене.
Коли ми вже пообідали, то вирішили замовити собі десерти та каву й одразу ж взяти рахунок. Та на мій подив мені замість замовленого шоколадного торту принесли медовик, який я не їм – в мене алергія на мед. Коли я спробувала пояснити офіціанту, що він, мабуть, щось переплутав, він спокійним тоном сказав:
– Шоколадний торт закінчився і я вирішив замінити вам десерт.
– Але я не хочу медовика, заберіть його будь ласка.
– Не переживайте він теж дуже смачний – наші гості його полюбляють.
– Я розумію, але я його їсти не буду.
– Але я вже вибив його у ваш рахунок – вам доведеться заплатити.
– Я не збираюсь оплачувати те, що я не замовляла.
– А хто тоді заплатить? Не я ж буду платити за десерти клієнтів – мені зарплати не вистачить.
Я була шокована такою наглістю офіціанта. Коли я покликала адміністратора, то вона дуже довго вибачалась та швиденько владнала конфлікт.
Наступного дня цього офіціанта вже не було в кафе – він не пройшов стажування. І тут не питання в тому, що мені стало шкода тих пару гривень – чому він не запитав мене чи можна замінити десерт. Або, принаймні, потім якось намагався б все вирішити спокійно, а не з претензіями. Я не повинна оплачувати чужі помилки.
