Анна та Павло одружились півроку тому й одразу ж почали жити окремо – пощастило, що змогли взяти квартиру у кредит на вигідних умовах. А все тому, що закохані добре заробляли – Павло мав власний магазин автозапчастин, а Анна була керівником відділу маркетингу у великій компанії. Тож не дивно, що дуже багато часу вони витрачали на роботу. Але чоловік вважав, що після роботи він заслуговує на відпочинок на дивані, а дружина повинна і прибрати та приготувати.
Аня ж точно не мала наміру щодня стояти біля плити – вона часто поверталась додому близько восьмої вечора. Все, що їй хотілось – прийняти гарячу ванну і випити смачного чаю. А тут Паша зі своїм ниттям про щось смачненьке. І не дивно, що в такі дні вона замовляла їжу в ресторані. Тим паче, що вони можуть собі це дозволити. А ще жінка любила на вихідних наготувати на декілька днів та зробити якісь заготовки. Це теж не подобалось Павлу – він же хотів, щоб кожного дня була не тільки смачна, але й свіжа їжа. І їсти два дні поспіль котлети – він не хотів. Про що говорив Ані при кожній нагоді:
– А моя мама кожного дня готувала щось смачненьке: котлетки, биточки, салати, супи. А на вихідних – наваристий борщ і багато вареників. І, при цьому, ще й працювала. А ти щось не поспішаєш чоловіка тішити домашньою їжею.
– Це нічого, що я так само як і ти – працюю? Чи я повинна перше попрацювати в офісі, а потім ще й дома щодня мучитись? А я можу їсти один суп два дні, так само і відбивні. – безапеляційно сказала я.
Після такої розмови Павло затихав на декілька тижнів, а потім знову починав. Анна любила чоловіка, але вже не мала сил вислуховувати це.
