З Романом ми сваримось кожен день. Які ж ми з ним різні у поглядах на життя і побут. Йому завжди щось не так. Каже, що я повинна бути гарною домогосподаркою, це головне для жінки. Хатня робота тільки жіноча справа, а він у нас цар вдома. Про проведений його час з дітьми й мови немає. Мені вже набридло бути обслуговуючим персоналом в домі. Треба урізноманітнити життя, позбавитися щоденної рутини. Я знайшла собі роботу на фрилансі, працюю вдома. Так, я вже не стільки як раніше приділяю уваги дому та дітям, та все одно намагаюся викладатися на всі сто, і там і там. А чоловік моєї роботи не помічає, йому здається що я весь час ні чим не займаюсь. Сам навіть посуд ніколи за собою не помиє, все повинна робити я.
Я хочу хоч потрошку вибиратися в соціум. Дома я як в болоті й це все більш мене затягує. А ще фінансова залежність від чоловіка мене не влаштовує, він постійно мною керує. Я вже й своєї думки мати не маю права.
Такий світогляд мого Романа від його батьків. Він перейняв таку модель поведінки від них. Батько його тяжко працював та заробляв чималі гроші. Мати поралась по господарству, обробляла город, виховувала дітей. Їх обох влаштовувало таке життя, та мене не влаштовує. Мої батьки також на його боці, бо я як мама повинна бути завжди поруч з дітьми. Кому потрібна та робота, вона буде все життя, а діти маленькі тальки малий проміжок часу. А ще дітям не можна ходити в садочок, бо від їхньої їжі може бути гастрит. Якщо діток віддам у садочок, стану ворогом народів, чи взагалі мачухою по версії родичів. У них є ще дуже багато аргументів. А я хочу працювати, нехай дітки йдуть в садок і отримують свою соціалізацію.
Зрозуміло, що мій чоловік забезпечує родину, та я також докладаю зусиль і також стомлююсь. Він давно забув, що я жінка. Новий одяг мені не потрібен, бо я сиджу вдома, вважає Роман. З зачіскою і манікюром та ж сама історія. Він позбавив мене всіх жіночих задоволень. Мені соромно, але я потайки від мужа купляю собі щось, а потім кажу йому що це мені сестра віддала.
Світ не стоїть на місці. Чому я мою мастити обличчя полуницею, коли я хочу замість цього купити собі якісний крем? А останнім часом Роман почав заощаджувати ще й на дітях. Після цього я знайшла собі підробіток. Мені простіше не казати йому про покупки та походи з дітьми у торговельний центр, ніж потім вирішувати конфлікт з чоловіком. Після того, як знайшла собі роботу, хоч трошки почала відчувати себе повноцінною людиною. І нехай гроші невеликі, та моя самооцінка зросла.
Тепер я хочу донести до Роми інформацію про наявність у нашому житті моєї роботи. Може колись він візьме до уваги моє бажання працювати. Каміння вода точить. Оного разу я вирішила зробити експеримент – цілий день я працювала й нічого не робила по дому. Уявімо, що я весь цей час провела в офісі та повернулась з роботи як і мій супруг. Ой, що було того дня, ви навіть уявити собі не можете. Експеримент закінчився моїм провалом.
Рома дуже розлютився. Такого у нас ще не було. Він кричав, вимагав свою смачну вечерю, навіть посуд бив. Він слухати не хотів як я виправдовуюсь. Діти дуже були налякані, не розуміли, що трапилось раптом з татом.
Того вечора ми замовили піцу. Більше таких еспериментів я не робила. Спокій в родині для мене також важливий. Відчуття провини за той «концерт» перед дітьми мене не покидає. Роман мені заборонив працювати зовсім, наче я його річ.
А колись я навіть покохала його за ці якості. Він якось завжди мене огортав турботою, вирішував по чоловічому мої проблеми. Час йде і я бачу іншу сторону цієї монети. Я хочу все змінити, я виснажена й не можу далі в такому темпі продовжувати. Як пояснити Роману, що жінка також людина?
Та правда в тому, що наші діти бачать таку поведінку батька й також її переймають. Я не хочу, щоб моя донька теж цінилася у своїй родині на рівні з посудомийкою. А син пригнічував свою дружину. Відстоюючи себе, я відстоюю своїх дітей. Я повинна показати приклад гармонічних стосунків і щасливої жінки.
Я в розпачі. Або я влаштуюсь на офіційну роботу на повний робочий день, а він нехай як знає. Або позбавлюсь чоловіка – розлучусь з ним.
