Анна з чоловіком уже 4 роки, у них нормальний щасливий шлюб, але є свої cкeлeтu у шафі. В Анни дуже гарні стосунки з батьками з самого дитинства, вони її в усьому підтримували, сприяли отриманню двох вищих освіт, цікавилися та рахувалися із її захопленнями.
Тепер Анна вважає, що пора повертати свій дитячий борг батькам. Вона має гарну заробітну платню, а тому всіляко їм допомагає грошима, продуктами, технікою. Вони й говорять, що їм всього вистачає і нехай вона не витрачається, але звісно їм приємно, що таку добру дитину та опору собі виростили.
Чоловік Анни коли дізнався про це, то дуже розізлився, каже, що своїм батькам він так не може допомагати, бо не має таких великих доходів, а ще вважає недоречним так марнотратити, що краще ці гроші вкладати у родинний бюджет та збирати на більше житло, яке буде доречно, коли з’явиться дитина. Він навіть телефонував батькам Анни, щоб поговорити з ними про це.
Анна вважає, що така допомога є цілком нормальною та говорить, що їй грошей вистачає аби забезпечувати батьків і трохи відкладати, а якщо чоловікові так це муляє, то він може й сам більше заробляти. Чоловіка це засмучує, адже він лікар і зарплата у них звісно менша, ніж у менеджерів приватних фірм, навіть приватна практика не дуже посилює фінансове становище.
