Страшне не люблю наглих людей. Вони мене не просто дратують, а дуже легко можуть вивести з себе – тоді я швидко поставлю на місце. І мені не важливо – чи це хтось старший, чи мій ровесник.
Я не так давно орендую однокімнатну квартиру в одному зі спальних районів міста – тут затишно, відносно тихо та легко дістатись моєї роботи. і окрім декількох висоток тут ще багато приватних будинків – стареньких, не надто багатих. І більшість мешканців знайомі між собою – часто пліткують, завжди вітаються і поводяться як добрі сусіди.
Так от, є тут невеличкий продуктовий магазин – не надто великий вибір, але все необхідне є. Одного вечора я, як завжди, вийшов до магазину. І от стою я в черзі – очікую, коли продавець мене обслужить, адже тут магазин не самообслуговування.
Коли дійшла й моя черга в магазин зайшла старша жінка, яка без зайвих слів пішла до прилавка і почала робити замовлення. І тут я не втерпів:
– Жіночко, взагалі тут черга, якщо ви не бачите. Не можна ось так просто, не питаючи нікого, посунути всіх, хто тут очкує.
– Я не зрозуміла – ти поспішаєш на поїзд?
– Ні, але це нічого не означає. Я тут прочекав 20 хвилин, щоб купити все необхідне, а ви поводитесь по-свинськ1.
– Ти подивись на нього. То ти, г1мнюку, будеш мене вчити як я маю робити? Я тут живу вже 30 років, а ти 3 дні. Приїхав хто знає звідки ще й права качає. Ти закрий свого рота, бо викличу податкову і скажу, що ти тут живеш незаконно.
– Жіночко, заспокойтесь. У мене з власником квартири договір і все у нас офіційно. А ви, якщо будете так поводитесь, точно матимете проблеми з поліцією.
Після цих слів усі, хто був у черзі, замовкли. І головне – мені, навіть, не мучила совість.
