Як часто люди чинять негідно і несправедливо, в той же час показуючи себе надзвичайно праведними і щирими.
Насправді щирість і агресивність то є різні речі. Навіть кардинально різні.
Знаєте, бабуся мого чоловіка кожного дня ходить до церкви, окрім того бере активну участь в організації різних релігійних заходів.
Я завжди думала, що вона дуже добра жінка.
Проте, потім ми познайомились ближче і усі ці міфи та стереотипи розвіялись. Сталось так, що ми зустрілись випадково. Я тоді проходила в районі свого ще на той час хлопця і сіла на лавочку. Жінки поблизу йдуть певно з церкви.
Чую від однієї коментар, пощастило, що маю сукальний слух: «Подививсь як воно винарядилось. Сидить на лавочці як не знаю хто. Що за молодь тепер пішла.»
Я відповіла, що некультурно обговорювати людей поза спинами і пішла. За тиждень мій теперішній чоловік захотів познайомити мене зі своїми родичами, бо ми вже готувались до весілля. Вгадайте кого я впізнала в його бабусі? Саме ту агресивну жіночку з незрозумілими зауваженнями.
Звісно, це не стало приводом для наших з Андрієм сварок. І насправді – то не є проблемою. У кожного може бути своя думка. Та тепер я чітко розмежовую щирість і непрохані коментарі. На жаль, останнє може дуже негарно виглядати. Тому варто думати перед тим, як щось говорити.
