Інна досить швидко вийшла заміж. Можливо, справді знайшла справжнє кохання, а, може, хотіла якнайшвидше податися з рідного дому. Не можна сказати, що дівчина погано жила, просто у неї був лише батько. Мати загинула молодою в автокатастрофі, після чого Василь так більше нікого не мав і не хотів навіть. Ростив чоловік дочку сам, але йому це вдавалося бездоганно. Інна росле у строгості, та відчувала батьківську любов. Попри це все, дівчина мріяла вийти вдало заміж та створити власну повноцінну щасливу сім’ю.
Познайомившись з Петром, вони недовго зустрічалися. Відразу вирішили обоє, що потрібно зіграти невеличке весілля та жити разом. Хлопець теж ріс у неповній родині від 13-ти років. Його батьки розлучилися через татову любов випити, погане ставлення до матері та часті фізичні знущання. Петро залишився жити з батьком у місті в тій квартирі, яку купляли батьки ще бувши в шлюбі. Мама хлопця повернулася до рідного села до батьківської хати.
Петро та Інна залишилися жити на перший час у домі дівчини. Як молода дружина цьому не перечила, іншого виходу поки що не було. На своє житло потрібно було багато коштів, а зі своїм татом Петро проживати разом навідріз відмовлявся. Він чудово знав, який той має характер та чим все може обернутися. Свекор нейтрально відносився до невістки, раз то вибір сина, значить нехай пробують створювати сім’ю. Батько Інни навпаки дуже лояльно та приязно ставився до новоспеченого зятя. Допомагав у пошуку роботи, час від часу міг підкинути грошенят.
Тесть Петра вирішив таки хоч якось допомогти молодятам. Він не мав великих заощаджень, але на ті кошти, що були, порадилися та вирішили зробити гарний якісний ремонт та купити нові меблі, побутову техніку. Свекор Інни не особливо брав у цьому участь, все говорив синові:
-Хата не наша, не особливо вкладайся та надривайся, а то дійде до сварки чи розлучення, виженуть тебе, залишишся ні з чим.
Син не охоче прислухався до батькових слів та щиро не розумів його. Вони дорослі люди, взяли шлюб, задумуються про дітей. Чому це повинні розлучатися? Що у кожного така доля, як в Петрового батька…
Свекор так на разу не запропонував ні фізичної, ні матеріальної допомоги, коли проводилися ремонтні роботи у домі Петра та Інни. Все лягло на плечі Василя та його зятя. Але чоловіки ніколи це не обговорювали та обоє закривали очі. Інна допомагала, як могла, бо на той час уже була при надії.
Через декілька місяців у сім’ї народилася крихітна донечка, радість для всіх. За два тижні вирішили зробити хрестини. Запросили найближчих родичів, друзів та пару колег з Петрової роботи. Свекор примчався тут, як тут. Ще в порозі, навіть не встиг зайти до хати, почав істерично кричати:
-Якщо запросиш свою свекруху, Інно, можеш забути про мене та дорогу до мого дому. Це ж саме стосується тебе, сину. Вбирайте або я, або вона.
Молоді з подивом переглянулися, почали вмовляти батька не робити дурниць та поводитися по-дорослому. Хіба так важко заради внучки перебути один вечір у компанії колишньої дружини, не обов’язково з нею спілкуватися, просто спокійно поводитися та створити позитивну атмосферу. Петро та Інна ще не здогадувалися тоді, на що підписалися.
Наступив день хрестин. Батька таки вговорили, що приїде мама Петра, адже вона така ж сама бабуся, як він дідусь. Відбули таїнство в церкві, приїхали до ресторану, розсілися за столом. Свекор добряче був напідпитку, почав вигукувати образливі слова в адресу колишньої. На Петрові не було лиця, Інна почервоніла, так соромно їй було перед гостями. Мама тихенько встала з-за столу та вийшла геть. Настрій та свято було зіпсовано.
У Петрового тата в селі залишалася стара хата від батьків, проте ще в досить хорошому стані. Зважаючи на те, що там ніхто не збирався жити, а батько мав власну квартиру в місті, вирішив продати хату. Гроші поділив навпіл: половину собі, решту – молодим. Проте це ще не був кінець. Якось свекор завітав у гості, нібито до внучки прийшов. Почав розмову:
-Я даю вам цю половину суми від продажу хатини. Та маю умову: купіть авто, бо з малечею важко буде без власного транспорту. Та й на наші зарплати хіба реально самотужки придбати щось гідне?
На авторинок Петро поїхав разом з тестем. Він добре розбирався в машинах та з радістю погодився допомогти з вибором. Та й удвох веселіше та безпечніше. Що потім почалося, коли свекор дізнався, що його не взяли з собою. Сварки, докори, обвинувачення всіх і всього, ніхто вже не був радий тим коштам та авто.
Та пройшов час, все заспокоїлося. Сталося так, що машину записали на Інну. Якось під час чергового візиту до дітей зайшла за це мова. Що довелося невістці вислухати від Петрового тата:
-Ти спеціально разом зі своїм татусем все влаштувала, щоб обманути мене та мого сина. Ти хочеш з ним розлучитися, собі привласнити машину. Така підла і брехлива, як моя колишня… Петро намагався заступитися за жінку, та не міг слова вставити. Зрештою, він ввічливо попросив батька покинути дім. Інні було надзвичайно неприємно та образливо. Вона ніколи в думках навіть не мала розлучатися, тим паче щось відбирати у чоловіка.
Після тієї ситуації, молодята продовжували спілкуватися час від часу з батьком, але ніякі подарунки та грошову допомогу не приймали від нього. Він щиро дивувався, а деколи навіть ображався, чому вони так поступають з ним…
