Подзвонив нещодавно брат. Сказав, що р0злучається. Я був ш0кований. У них, здавалось, все чудово було. Дітей уже двоє мали. Донечці 5 років, а синові 3.
Звісно, спитав про причину, та він сказав, що це не телефонна розмова. Попросив чи можна переїхати на тиждень, поки шукатиме орендовану квартиру.
Я жив сам, тому звісно був не проти. Тим паче хотів дізнатись що сталось. От він за якихось пів години уже був в мене зі своїми речима.
Сіли на кухні. От і розповів. Усю душу мені вилив. Я спочатку думав, що він надто перебільшує. Посварились та й по всьому. Але виявилось, що усе серйозніше.
Дружина одразу вирішила піти в декрет. Інших варіантів і не розглядала. А далі знову завагітніла. Вони домовились, що сімю забезпечувати має чоловік.
Та брат і не був проти. Він завжди готовий взяти на себе відповідальність. Працював багато і важко. Бо двох дітей прогодувати і ще й прихоті дружини оплачувати доволі складно. От айфон новий захотілось коханій. Повинен подарувати.
А у неї тільки претензії. То додому запізно приходить, то допомагати їй не хоче. То грошей на все не вистачає. Продуктів хоче інших. Ікри, наприклад, і, бажано, найдорожчої.
Одяг у неї весь старий уже. Треба речі нові прикупити. І тільки брендові. У дешевому одязі тільки дівчата з села ходять.
Далі вже сварки конкретні почались. Сказала чоловікові, якщо йому щось не подобається, то нехай забирається з дому. І кожного разу це повторювала братові.
Він спочатку не переймався, та в голову ця фраза засіла.
А вчора вона йому сказала, що жаліє про те, що пов’язала з ним своє життя.
От йому і геть гірко стало. Таки вирішив не заважати дружині жити щасливо.
І я з ним погодився. Чому б не підтримати. Мені здається, мудре рішення.
