Мені 31 рік. Я з чоловіком і двома дітьми живу в однокімнатній орендованій квартирі. Усе тому, що мій брат сkнара. Насправді, я ніколи не думала, що так може статись, проте, життя непередбачуване.
Моєму братові 40 років. Він розлучений. Живе сам.
Кілька років тому п0мер наш тато. Він не хв0рів, тому це було раптово. Гріша одразу ж привласнив квартиру тата. Сказав, що мені мамина залишиться.
А йому вже треба було переїхати. З дружиною він р0злучався. Кредит вони сплачували вдвох. Тому те помешкання він залишав доньці та колишній.
Татова квартира була більша, ніж мамина. Але мене це не хвилювало. Головне своє помешкання для майбутньої сім’ї.
Нещодавно п0мерла мама. Пох0р0нами я займалась. Не хотіла все на плечі брата скидати. Але як виявилось Гріша вже займався важливішими питаннями. За цей час він переписав квартиру на себе. Я саме вагітна була.
Зовсім не розуміла у чому причина такого його вчинку. А він сказав, що дуже напрацювався, тепер здоров’я не дозволяє. А аліменти за щось платити треба.
От і вирішив пустити квартирантів.
Звісно, а мені не треба нічого. І те, що я за батьками доглядала і ліки купляла за свої гроші теж нікого не хвилювало. Брат про себе думає. Та я не судилась. Нехай робить що хоче. А ми з чоловіком своє майно наживемо. Щоб дітям передати.
А як ви б вчинили у такій ситуації? Думаєте, я правильно зробила?
