Нещодавно наше життя повернувся свекор. Його не було близько двадцяти років. Ще коли чоловіку було тринадцять, він пішов від дружини до іншої жінки. В цей час він поїхав на заробітки в іншу частину країни та там і завів роман. Без розлучення та аліментів, він жив з новою пасією, поки на старості років їй не набридло обходити його. Жінка зібрала його речі та виперла з дому. Тому він повернувся до сім’ї.
Звісно, ніхто не був радий його поверненню. Всі вже й забули про його існування. Поки одного дня він не постукав у двері. Я не відразу зрозуміла хто це, хоч в очі впали спільні з моїм чоловіком риси обличчя. Він був сильно схожим на батька, але на щастя, лиш ззовні.
Половина квартири належала йому, тому ніхто не мав права вигнати його звідси. Ми жили у двох кімнатній квартирі. У нас була маленька дитина, тому свекруха, завжди допомагала з нею, поки я з чоловіком були на роботі. Зі свекрухою у нас були чудові відносини. Все було чудово до повернення свекра.
Він поділив кімнатою з дружиною. Крім своїх речей він привіз тераріуми з ящірками, яких часто любив випустити погуляти на волю. Він не працював, адже був уже на пенсії. Коли свекор увійшов в наші двері, нам здавалось. що це єдина проблема. Проте, з часом, появились нові.
Свекор не оплачував комунальні, хоч любив години проводити в ванній та ще й для ящірок було під’єднано безліч ламп, які світили постійно. Крім того, харчувався нашим продуктами. Звісно, харчів не шкода, але, на його думку, це був наш святий обов’язок доглядати та годувати його, тому що він батько чоловіка. Все це можливо було б також стерпіти, але у свекра був жахливий характер. З будь-якої дрібниці він міг роздути скандал. Йому було важко вгодити з їжею, часто він нарікав на мої страви, хоч готувала я досить не погано. Нашу донечку він ні разу не назвав внучкою. Свекор ставився до неї, наче до якось невідомої бродяжки. Або й гірше, говорив, що ця дівчинка не донька мого чоловіка, а я її просто десь нагуляла.
На фоні конфліктів зі свекром, ми з чоловіком також почали сваритись. Зіпсувались стосунки зs свекрухою. Тому що вона вирішила його пробачити та провести старість разом. Жінка закривала очі на усі непорозуміння зі свекром, бо хотіла зберегти хороші стосунки між ними.
Згодом, я прийняла рішення, переїхати на орендовану квартиру. Мені хотілось жити будь-де, лиш би не бачити обличчя надокучливого стариганя, який зіпсував нашу сімейну ідилію. Так і сталось. Ми винайняли житло в іншому кінці міста. З грошима було інколи скрутно, але на душі стало легко, як ніколи.