Ми з сином справлялись самі, навіть після того, як дружина пішла. Вона довгий час хворіла, але так і не змогла побороти хворобу. Сашку на той час було шість років. Я довго думав, що не зможу більше нікого покохати як Олену. Проте, потім я зустрів її…
Я працював консультантом в будівельному магазині. Одного дня до нас навідалась приємна жіночка. Їй потрібно було вибрати шпалери для вітальні. Звичайно, я виконував свою як належить, але не міг дивитись на неї просто як на клієнтку. В цієї жінки очі та усмішка випромінювали надзвичайну доброту. Коли вона врешті-решт зробила свій вибір, пішла на касу. А я побіг за нею та спитав номер телефону. На щастя, вона не відмовила, а навіть погодилась сходити разом на каву.
Ми з Олею зустрічалися вже декілька тижнів. Але за весь цей час я ні разу не говорив про те, що у мене є син. Хоч Сашко знав, що тато зустрічається з тьотею і вони познайомляться найближчим часом.
Настав день зустрічі. Я полюбив цю жінку і вважав, що вона відчуває те саме до мене. Оля любила дітей, принаймні, вона так говорила. Тому мені здавалось, що жінка полюбить і мого сина.
Ми увійшли у квартиру. Нам на зустріч вибіг Сашко. Але реакція Олі була не такою, як я очікував.
–Ти не говорив що у тебе є син. – сказала вона.
–Я чекав відповідного моменту і от він настав.
Жінка одразу сказала, що їй потрібно час іти та зникла.
-Батьку, це через мене?
-Ні, Сашко, мабуть, вона нам просто не підходить.
З цього дня я був сам не свій. Вперше, за довгий час, здавалось, що саме вона може стати людиною з якою зможу прожити життя разом. Але мені й на думку б не спало, що син стане проблемою.
Близився Святвечір і ми нашою маленькою сімейкою готувались до нього. Син прикрашав ялинку, а я варив вареники, які передала бабуся Сашка. В наші двері постукали. На моє здивування, це була Оля.
-Вибач, першого разу знайомство пройшло не зовсім гарно. Тому я вирішила перепросити і ці подарунки для вас, хлопці.
Жінка прийшла з пакетами повними їжі та подарунків для сина. А мені бракувало слів, щоб бодай щось сказати. Проте, кохана обняла і заспокоїла мене.
-Мені потрібно було обдумати все. Розумієш, виховувати чужу дитину не легке рішення, але, думаю, мені вийде.- сказала вона.
Цей Святвечір був найкращим за останні роки. Сашко оцінив мій вибір та полюбив Олю. А я розповів коханій всю історію нашого життя та де тепер мама сина.
Весною ми розписалися і тепер наша маленька сімейка чекає на поповнення.
