Олексій зовсім не вдався характером до своїх батьків. Мабуть, на щастя. Мати хлопця була пристрасною любителькою хильнути чарку-другу, батько взагалі нічим не займався, жив на те, що здавав пляшки, котрі знайде у смітнику. Мабуть, син дивився на все це ціле дитинство та згидував собі такий спосіб життя. Коли Олексій закінчив школу, то подався до міста вчитися у дяківську академію.
Він дуже був побожним, хоча батьки цьому не сприяли, та все ще малим хлопчаком біг щонеділі на службу. У церкві забивався у куток, ревно молився, просив, щоб його мама з татком нарешті одумалися та згадали про Олексія. Він твердо вірив, що лише таким чином можна випросити у небес чогось хорошого. Хлопець зовсім не мав шкідливих звичок, оминав сумнівні компанії. На дозвіллі він полюбляв засиджуватися допізна над книгами, а також грати на саксофоні, бо ходив до музичної школи. Й то, якби не класний керівник у школі, то не бачити йому занять музики, як власних вух. Бо самe вона помітила, що Олексій має хороший голос та слух та посприяла, щоб його записали до музичної.
Коли Олексій вирвався з атмосфери рідного дому, він, неначе, вдихну ковток свіжого, зовсім іншого повітря. Хлопця пообіцяв самому собі раз та назавжди, що він створить міцну та дружню сім’ю, в якій житимуть за божими законами та шануватимуть один одного. Інакше для чого взагалі тоді будувати якісь стосунки? Щоб хтось страждав?
Олексій поселився у гуртожитку. У його кімнаті було ще троє хлопців, що також пішли вчитися на дяків. За темпераментом всі були зовсім різні, проте з однаковою метою. Коли хлопець був уже на другому курсі, то випадково познайомився з місцевою дівчиною Оксаною. На вигляд хороша дівчина, завжди ставилася з розумінням та особливим теплом до нового знайомого.
Одного разу, коли наступили різдвяні свята, Олексій разом зі священником, пішли освячувати хати. Хлопцеві подобалася ця справа: поспівати, поспілкуватися трішки у кожній хаті з різними людьми. Проте неприємність очікувала Олексія уже після цього святого обряду. Коли він зустрівся у невеличкому кафе з Оксаною, та хитро блиснула очицями та запитала:
– Ну і на які марципани ти сьогодні заробив, мій соколе?
Олексій дійсно не второпав, про що говорить Оксана. Він задумливо посидів пару секунд, а потім запитав:
– Люба, поясни, що ти маєш на увазі?
– Ну ви ж сьогодні з попом ходили по хатах. Ти що думаєш, що я маленька? Не розумію нічого? Не придурюйся. Чи ти просто не хочеш на мене витрачати, вивертати кишені? – ображено насупилася Оксана.
Олексій аж тоді усміхнувся та не поспішаючи протягнув:
– Ось про що, нарешті відкрилася твоя справжня сутність, Оксанко. Я зрозумів. Якщо ти говориш про хабарі, щоб нахабно дерти з простих людей, а вони ж є різного достатку, правда? Так ось, тоді ти не з тим зараз сидиш поруч, на жаль, чи, на щастя. Я не збираюся ніколи займатися тим, щоб обманювати других. Це не в моїх правилах ні зараз, ні колись. Багато хто сміється, що я граюся у святого, але такі мої особисті принципи.
Оксана дивилася на Олексія, як на дурника. Потім різко піднялася:
– Тьху ти, вийди з казки, ау, – постукала по столу дівчина. Вчися жити, Олексію. Теж мені знайшовся, хех…
Оксана вийшла геть з кафе. Після того Олексій більше її не бачив. Та й не хотів.
