Як тільки ми одружились, Богдан сказав, що буде радий, якщо я займатимусь домашнім господарством, а він забезпеченням нашої сім’ї. Спершу навіть зраділа від цього – чоловік бере на себе таку відповідальність – ну яка жінка про це не мріє?
Старанно виконувала всі функції хорошої дружини та довгий час навіть отримувала від цього задоволення. Так, уявіть, я любила тримати дім в чистоті. готувати смачну їжу та дивитись на захоплений погляд чоловіка. Навіть коли в нас народилась донечка я просто обожнювала всі ці турботи.
Проте, якщо ви дуже любите торт і їсте його щодня, то рано чи пізно вам від нього стане зле. Ось так було зі мною – як би я не любила свою сім’ю та клопоти біля них, проте час від часу й мені потрібно було відпочивати. Та за всі роки у мене не було жодного дня, який би я присвятила лише собі.
І коли я нарешті захотіла взяти мінівідпустку від своєї сім’ї, у відповідь почула незадоволення свого чоловіка. Роздувати з цього скандал не стала, проте серйозно задумалась.
Після цього випадку я зрозуміла, що потрібно щось міняти. І щоб хоч трошки відпочивати від щоденної рутини думала знайти собі якийсь підробіток. Це дало б мені передихнути та й з людьми поспілкуватись, а то знаєте, сидячи вдома сильно ні з ким не поговориш. Ще приємним бонусом до цього була б зарплата, бо чесно кажучи, трішки ніяково постійно просити гроші в чоловіка навіть на якісь жіночі дрібнички.
Хоч мій план мені дуже подобався, проте від чоловіка він не так потішив. Богдан навіть помітно розізлився через це. – Я ж тебе забезпечую, тобі що, мало?!- почула я у відповідь.
Він навіть не слухав, що це не лише заради грошей. І переконати його я аж ніяк не могла. Проте сваритись з ним аж ніяк не хотіла, тому мовчки жила як і раніше.
Та хоч я й мовчала та чоловік щоразу потикав мені цим. Чомусь почав контролювати мене і щодня по 10 раз телефонував – мабуть, переживав, щоб я десь на роботу не втікла. А за кожну потрачену гривню мало звіт не просив.
Загалом, я відчувала, що задихаюсь під таким тиском та контролем. І оскільки підтримки зі сторони Богдана не було, вирішила, що пора самій нести відповідальність за своє життя. Тим паче який приклад подаватиму доньці?
Таким чином влаштувалась на роботу, а з чоловіком, який був проти цього розлучилась. Тепер я почуваю себе щасливою, реалізованою і вільною, а чоловікам більше не дозволю так до себе ставитись.
