Живемо з чоловіком щасливо вже 10 років. У нас росте чудова донечка. Багато чого було за ці 10 років, але ми завжди вміли зрозуміти один одного. Вже давно домовились, що не будемо тримати секретів і при найменших підозрах все одразу виясняти.
Але останнім часом почалось щось дуже дивне. Чоловік став регулярно затримуватися після роботи. Спочатку я тільки спостерігала, а потім почала задавати питання. Звичайно ж, конкретики так і не почула. То роботи багато, то у колеги день народження. А ще – таємничі дзвінки за зачиненими дверима, і дивні смс, які одразу ж читались і видалялись.
Можливо я б і не звернула на це увагу, якби не наша машина, яка після кожної такої історії була вся в пилюці і болоті і одним своїм виглядом просила:”Помий мене”.
В голову від побаченого і почутого почали лізти різні варіанти. Самий адекватний – у чоловіка є інша жінка і, більше всього, вона живе за містом. Саме поїздки до неї по жахливій дорозі доводять машину до такого стану.
Я все очікувала, коли ж чоловік розповість правду. Наближався мій ювілей. Невже він хоче так мене “привітати”. Я очікувала, а він все мовчав. А в переддень мого свята взагалі весь день ходив веселим, наспівуючи собі якусь мелодію. Я очікувала, коли ж він розповість правду.
І тут на його телефон прийшло повідомлення, а чоловік в цей момент вийшов з кімнати. Я не втрималась і відкрила. Там було вказано місце і час зустрічі. Як я і підозрювала, це було за межами міста, в невеличкому затишному селі. Я не хотіла більше відчувати себе обманутою. Чоловік повернувся і я показала йому повідомлення. А ще почала вимагати пояснень. Він тільки посміхнувся і запропонував поїхати на зустріч разом. Звичайно ж я погодилась.
Яким же було моє здивування, коли біля затишного подвір’я нас зустріла літня жіночка. Виявляється, це дійсно мав бути подарунок на мій ювілей. Я вже кілька років мрію про будиночок в селі, куди можна було б літом приїздити відпочити від міського шуму, висаджувати квіти і пити чай на веранді. Всі “затримки” чоловіка на роботі були пов’язані якраз з пошуком хорошого варіанту. В той момент я просто не знала де подіти себе від сорому. Чоловік шукав для мене такий бажаний подарунок, а я нічого іншого не придумала, як тільки підозрювати його в зраді.
Будиночок ми таки купили. Радості моїй не було меж. Тепер всі вихідні ми проводимо там. І Антоніну Павлівну, попередню його власницю, теж часто запрошуємо. В цей будинок вона вклала всі свої сили. В кожній деталі був помітний її слід. Але з віком просто вже не мала змоги доглядати його і погодилась на продаж.
Тепер я впевнена, що будь які недомовки, не озвучені вчасно, призводять тільки до того, що рідні люди рано чи пізно стають чужими. Вирішувати такі питання потрібно одразу. Це збереже ваші нерви і сім’ю.
