Юлія з Артемом одружились трохи більше як рік тому. Вони познайомилися в університеті, а до весілля кілька років зустрічались. Для Юлі цей час тягнувся цілу вічність – ну дуже вже їй кортіло вийти заміж. Артем був її першим, щирим, справжнім, світлим коханням. І, на щастя, все це було абсолютно взаємно. Пр0блема була лише ось у чому – дівчина була з сім’ї, багатшої, ніж хлопець.
Він – молодий, перспективний, талановитий, амбіційний. Тільки от з роботою ніяк не складалось. На жаль, молоді спеціалісти мало кому потрібні. Всюди хочуть фахівців із досвідом, щонайменше три роки. А де ж цього досвіду набратись? Ще у час студентства працював всюди, де лише траплялась можливість. На мінімальні потреби вистачало – зводити кохану у кіно, час від часу купити невеличкого букетика. А вона тільки те й робила, що натякала на одруження. Підштовхувала його до пропозиції, як могла. Артем усе відтягував, мовляв, не хоче жити на шиї у її батьків, бо для них він завжди буде якимось г0лодранцем, що не може забезпечити їхній доні те життя, яке вона мала досі. Для Юлі ж це було не важливим. Вона готова була покинути рідний дім, жити з коханим у тісній квартирці чи, навіть, гуртожитку і харчуватись перший час гречкою з маслом, бо вона завжди вірила у його сили й талант, як і у їхнє щасливе спільне майбутнє.
Нарешті, вмовила. Всі заощаджені на той час гроші Артем вклав у пропозицію та весілля, щоб не впасти в очах Юліних батьків. Після одруження обоє почали працювати. Звісно, робота – не межа їхніх мрій, але, як то кажуть, на безриб’ї й рак – риба. Перших пів року спільного життя були справді медовими – молодята насолоджувались одне одним, часом разом, все, що було важливим – лише їхнє кохання. А потім Артема знову забрали у полон думки, що він не достойний такої прекрасної дружии, як Юля, і йому треба заробляти ще і ще більше.
Тому він влаштувався на другу, а потім потайки ще й на третю роботу. Одна з його робіт потребувала постійних тривалих поїздок у відрядження. Юлю це розбило – мало того, що його й так цілими днями нема вдома, то тепер ще й на тижні або й місяці зникатиме. Але довго вона не сумувала, а вирішила повернути собі чоловіка всіма можливими способами.
Спершу Артем нічого не помічав, але потім… Коли не повернеться з відрядження – завжди щось нове у дружині помічає: змінила зачіску, купила нову красиву білизну, регулярно почала відвідувати спортзал та салон краси.
– Що це з тобою? К0ханця собі завела?! – не витримав Артем. – Я спершу думав, що я себе накручую, що все це просто випадковості, збіги обставин. Але ж ні!
– Дурниkу, якого kоханця? Чоловіка я свого хочу повернути. Того, яким він був колись – ніжного, уважного, турботливого, пристрасного, а ти тільки те й бачиш, що свою роботу. А мені ж не гроші потрібні, а ти!
В той вечір усі робочі питання було відкладено на користь щирої розмови задля зміцнення і відновлення стосунків. Правильні пріоритети розкладено, напрямок руху визначено. Далі – разом і тільки вперед.
