Я вийшла заміж за свого чоловік понад два роки назад. Але от нещодавно зустрілася зі своєю давньою подругою і ми обговорювали веселі випадки знайомств, які привели до серйозних стосунків. Хочу із вами поділитися своєю історією.
Я поверталася додому з роботи, зрозуміла, що на вечерю зовсім нічого немає, навіть продукти практично усі в холодильнику закінчилися. Вирішила знайти до супермаркету, не зважаючи на стомленість. Набрала цілий кошик, вистачило б на увесь тиждень. Думаю, з годину ходила між прилавками у пошуках їжі. Потім ще й вистояла 15 хвилин у черзі, адже всі так само, після робіт зайшли до магазину.
І от, касирка пробила усі мої товари, вийшла чимала сума. Я потягнулася за гаманцем до сумки, а його немає! Обдивилася всі кишені, – порожньо. Раптом до мене дійшло, що зранку забула його в іншій сумці, яку хотіла взяти спершу (ну знаєте, як жінки збираються, – можна змінити декілька образів). На мить навіть пошкодувала, що придбала місячний проїзний на автобус, інакше б гроші ось так дома не залишала.
Думала, ну ладно, до телефону прив’язана банківська картка – оплачу нею. «Недостатньо коштів» вмить з’явилося на терміналі. Люди позаду уже почали обурюватися, чому я так довго затримую чергу.
А далі, все немовби у казці. Чоловік, який стояв одразу за мною, приклав свою картку та оплатив мені продукти, мовляв, тепер я повинна піти з ним на каву. Знаєте, а я пішла. Так, через пів року ми й одружилися. Ось так, доленосно забувся гаманець…
