Я погоджусь з тим, що старшим людям потрібно допомагати, але не тоді, коли вони поводяться нахабно та ще й сваряться з вами просто так. В мене вмикається протилежна реакція – мені хочеться таких людей провчити. Просто це підтверджує те, що розум не завжди приходить зі старістю.
Хочу наголосити ще й те, що я завжди дуже відповідально ставлюсь до будь-якої справи – все планую, обдумую варіанти та готуюсь. Так і тут – я зібралась на прийом до окуліста, адже помітила деякі проблеми з зором. Я зробила все чітко і правильно – записалась на прийом, взяла талончик та чекала своєї черги. Зі мною під кабінетом зібралось ще чоловік п’ять. Всі спокійно сиділи та були зайняти своїми справами, очікуючи свого прийому – хтось читав книгу, хтось гортав новини у телефоні. Але нашу ідилію порушила одна жіночка.
Вона просто як фурія залетіла на поверх та просто попрямувала до кабінету лікаря, під яким я й сиділа. Коли люди почали дратуватись і виясняти у неї чому вона пхаєтсья без черги, то почули:
– То ви хочете, щоб я, старша жінка, чекала у черзі? Ви знущаєтесь?
– А навіщо чекати? Записались би на прийом та й прийшли, коли потрібно, – не витримала я.
– Дитинко, в мене немає часу на такі дурниці – я на роботу поспішаю. А ти молода можеш почекати.
– З якої радості я маю чекати? Окуліст – це не той лікар, до якого потрібно потрапити терміново. Можете самі й почекати.
Старша жінка аж почервоніла від злості і вже було почала мене вчити жити – та тут втрутились інші люди. Вони теж почали висловлювати їй невдоволення та намагались «поставити на місце». Вся розмова переросла у суперечку. Все, що залишалось жінці – замовкнути та робити згідно правил. Вона ще постояла хвилин п’ять, червоніючи і ледь стримуючи себе – й пішла геть. Та на останок сказала у мій бік декілька нецензурних слів.
От так – не кожна старша людина заслуговує на повагу. Ця жінка довела, що не завжди люди стають мудрішими та добрішими з віком – хтось залишається такою ж сварливою та нахабною як у молодості.
