Є мене одна подруга, яка ніколи не розказує правду. І я не можу зрозуміти, чому вона така.
Ми з Тетяною дружимо вже десь 10 років, наші діти ходять разом до школи, бо живемо ми в одному будинку, тільки на різних поверхах. Наші чоловіки також спілкуються між собою й часто їздять разом на рибалку.
От недавно була одна ситуація, яка поміняла моє ставлення до моєї подруги. Прийшла якось до мене Таня й попросила дати грошей в борг, начеб то для мами, яка хворіє. ЇЇ мати живе в селі десь 70 кілометрів від нас, тож вона відправляє завжди кошти їй на карту, щоб не трястися в маршрутці дві години.
Ну звісно, що я дала ці гроші й чоловіку ввечері про все розказала. Він був не проти й сказав, що моє рішення було правильним. Для друзів він грошей ніколи не жалів. Й нехай навіть ті кошти, які ми їм позичили, були взяті у родичів в борг, на перший внесок за покупку автомобіля, який ми планували взяти в кредит.
А от дня через два розказує мені мій Данило, що Тетяна купила своєму чоловіку, на річницю їхнього весілля, човен, про який той мріяв вже давно. Й про це він довідався випадково, від нашого спільного сусіда. А нам же вони нічого не сказали й дотепер.
Тепер же мій чоловік образився на мене, що через мою доброту ми не можемо реалізувати свої плани та ще й гроші родичам треба віддавати буде. А що я… Мені ж тоді здалося, що Тані ці кошті більш потрібні, чим нам, то взяла та віддала.
Подруга ж ці дні до мене не заходить в гості, а самій набиватися не хочеться. Не хочу нічого з’ясовувати навіть, бо тут й так все зрозуміло. От як можна так безсовісно брехати? Скажіть мені… Бо я не розумію.
