Я вважаю, що не знати своєї історії – це просто гріх. І от у мене в житті завжди так трапляється, що люди, яких я не поважаю й не розумію обов’язково мене оточують.
Сьогодні така ситуація.
Я керівниця великої маркетингової компанії вже впродовж 4 років.
І працювати тут для мене справжнє задоволення. Маркетинг – моє покликання.
Проте, найбільше не люблю займатись питаннями, що стосуються кадрового забезпечення. З людьми мені важко.
Звільняти – це взагалі окрема тема. А інколи ж таки потрібно. Я намагаюсь передавати такий обов’язок заступникам.
А от, щоб сформувати колектив однодумців, талановитих людей, на співбесідах мушу бути присутня.
Питання ми звісно формуємо професійні, бо знати хоч щось елементарне до того, як претендувати на цю посаду – то таки важливо. Заступники мені допомогли організувати папку з уже готовими питаннями, щоб довго не мешкатись на співбесіді. Тому, хоч в цьому порядок.
Проте, дізнатись що людина думає, який у неї світогляд і ідеї також цікаво. Тому я намагаюсь, спілкуючись з людиною одразу дізнатись те, що найбільше цікавить. І сьогодні прийшла до нас дівчинка.
До цього я вже прийняла кількох чоловіків. Двоє з них були досить непоганими і досвідченими маркетологами.
Між ними я вагалась. Та прийшла ще одна кандидатка. Я втішилась тим, що зможу поповнити компанію ще однією талановитою дівчинкою.
Таких у нас, до речі, чимало. Навіть більше, ніж чоловіків. Я приготувалась і вислухала трохи біографії.
Про маркетинг знання були теоретичними і неглибокими. Тому мене по цікавив досвід, а його, як виявляється, не було. Та мене це не тривожило. Я чесно була готовою таки прийняти її на цю посаду.
Вирішила щось таке загальне спитати. Що може говорити про людину, як про всебічно розвинену і окрім того підтвердити її громадянство? Звісно, що історія. Задумалась я.
Щось таке хотіла легке і водночас логічне. От і кажу: «Хто Вам найбільше імпонує серед українських історичних діячів?». Дівчина ухмильнулась і каже: «Та я вопше історію не люблю зі шкільних років.» Це мене просто вбило. Після цього я відмовилась брати дівчину на роботу. Вона вийшла незадоволена.
Потім моя секретарка сказала, що вона жалілась у коридорі, мовляв, через досвід не взяли. Аякже!
Найбільша проблема в тому, що людина навіть не розуміє у чому проблема. Тому й виправити нічого не може. Сумно.
