Для мене стало новиною те, що після одруження мій чоловік й далі віддаватиме половину своїх доходів – матері.

І ця тема, як він сказав, навіть не обговорюється, бо так було завжди й буде надалі. До того ж все майно, яке ми придбаємо за його гроші, навіть у шлюбі, він записує на мою свекруху. От тепер сиджу і думаю – невже мені потрібно, щоб у моїй сім’ї були такі порядки.

При першій зустрічі Іван здався мені неймовірно харизматичним, впевненим у собі, комунікабельним та простим у спілкуванні хлопцем. Він легко знаходив спільну мову з людьми та поводився досить впевнено. Я була певна – з таким хлопцем не пропадеш, адже він може подбати не тільки про себе, але й про кохану. Але, як виявилось пізніше, Іван був ще тим матусиним синочком. Шкода, що я не одразу це зрозуміла.

Зустрілись з ним ми на вечірці спільних друзів і це справді було кохання з першого погляду. Він приділяв мені майже весь час, жартував, попросив номер телефону і як джентльмен замовив та оплатив мені таксі додому. Я була приємно вражена і чекала дзвінка від нього. І він зателефонував мені одразу на наступний день. Ми домовились зустрітись. І так зустріч за зустріччю і я й не помітила, як наші стосунки переросли у щось більше.

Романтика у нас не зникала довго – цікаві спонтанні поїздки, подарунки, часті квіти та вечеря при свічках. Я була певна, що знайшла того єдиного і неповторного. І очікувано, після року стосунків, Іван зробив мені пропозицію на яку я одразу ж погодилась. Я була безмежно рада і почала готуватись до весілля – шукати сукню, обирати зачіску, макіяж та інші дрібнички.

Все йшло чудово до того часу, як ми вирішили обговорити наш сімейний бюджет. Точніше сказати, коли коханий вирішив пояснити як все у нас буде. Для мене стало сюрпризом те, що його мама не тільки знає скільки він заробляє, але й контролює його фінанси та вирішує куди й скільки витратити. Це не стосувалось витрат на наші побачення – просто ці гроші лиш мала частина його заробітної плати. А от у питаннях придбання дорогої техніки, авто і такого іншого, останнє слово за мамою. До того ж як виявилось майже половину своїх грошей мій майбутній чоловік віддає свекрусі. Частину з них вона відкладає, а частину витрачає на свої потреби – відпочинок за кордоном, походи до косметологів, дорогий одяг та інші забаганки. Мені не було шкода, але ж, коли ми одружимось не думаю, що буде правильним і далі так робити. Нам потрібно буде купити власну квартиру та й самим жити на щось. А як діти будуть? До речі, про квартиру, виявляється при покупці будь-якого майна Іван оформить його не на себе, а на свою матір. Тобто він з самого початку наших стосунків готується до розлучення і його головний страх в тому, що йому доведеться ділитись зі мною? Це як так? Сказати, що я була здивована – не сказати нічого.

Після цієї розмови я пішла до матері порадитись. І знаєте, що вона сказала? Щоб я не витрачала дарма час на Івана. Його матір завжди буде керувати нашими стосунками, нашим сімейним бюджетом та життям. І я тепер не знаю, що робити? Я кохаю Ваню, але й жити під контролем свекрухи я не хочу. Я вирішила поки нічого не робити, а там буде видно – все рівно до одруження ще майже півроку. Ще 10 раз обдумаю все і зважу всі «за» і «проти».

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Для мене стало новиною те, що після одруження мій чоловік й далі віддаватиме половину своїх доходів – матері.