Назар повертався додому одного осіннього дня на своєму автомобілі з роботи. День видався не дуже — з усіма таке трапляється, що з самого ранку справи йдуть не дуже.
Прокинувшись зранку, він вилив на штани чай, тому йому довелось перевдягатись. Вийшовши з дому, хлопець взявся очищати автомобіль від снігу, що його дуже розчарувало зранку. Направду, це “найнеулюбленіша” справа Назара взимку — чистити авто від сніжних опадів. Тоді водію ще пощастило, оскільки нижній шар не встиг розтанути та знову замерзнути.
Тоді він ледь встигнув на роботу, бо всі водії на дорозі були такими сонними… Паркуючись на стоянці біля своєї фірми, Назар полаявся з іншим водієм, бо той, нахаба, захотів залишити свою машину на тому місці, де це робити заборонено.
Бажання працювати в такі дні просто немає, тому хлопець тиняється офісом, удаючи, що працює. Не думаю, що його варто засуджувати за це, оскільки, думаю, таке буває із кожним. Можливо, з кимось навіть частіше, бо насправді Назар чудовий працівник, якого дуже цінує керівник фірми.
Та коли Дмитро Сергійович, шеф Дениса, наказав йому негайно зайти до його кабінету, все стало ясно — цей день може стати ще гіршим.
Робота в офісі кипіла, а Денис отримував на горіхи від Дмитра Сергійовича, оскільки не підготував документи, які той просив. І от — це наслідок цього невдалого дня, бо ці папери повинні були лежати сьогодні на столі керівника, а через те, що все йшло зовсім не так, як планував чоловік — доручення шефа зовсім вилетіло з голови.
День тягнувся довго, Денис був таким змученим до кінця робочого дня, що ледь волік ноги. Сівши в авто, він просто захотів заснути там. Він написав повідомлення дружині, що їде додому, і авто рушило.
У великій квартирі не було нікого, і Денис зайшов у неї зовсім без сил. Його дружина, мабуть, поїхала в гості до мами, чи затрималась на роботі. Цей день залишив хлопця зовсім без сил. Денис пішов у гарячий душ, і приліг в кімнаті, чекаючи на кохану.
Та тільки заплющивши очі, хлопець зрозумів, що забув забрати посилку з пошти, яку замовляла його дружина, і просила, аби він тільки не забув… А Денис забув. За секунду його повіки стали такими важкими, що він не мав більше сил боротись зі сном.
Скільки часу пройшло до того моменту, як відчинились двері — хлопець не знав, та раптом почув голос коханої, яка зайшла до квартири, впустивши трохи холодного повітря. Вона роздягнулась, поставила пакунки на стіл, і в хаті запахло прекрасно.
Теплі губи, що торкались до лоба, розбудили Дениса. Це була його дружина.
– Прокидайся, пупсику, я маю для тебе сюрприз. – Прошепотіла вона йому на вухо.
Ледь відкривши очі, хлопець поглянув на неї. Його кохана світилась від щастя, а він не міг збагнути, у чому річ.
– Пам’ятаєш, ти хотів собі ту чорну кофту, що ми побачили в магазині? Я купила тобі її. А ще я замовила твій улюблений бургер з вишневим соусом, і коктейль з кокосовим соком. Прокидайся, пупсику. – Дружина погладила його по заспаній щоці, і день вмить став набагато кольоровішим.
– Вибач, я забув забрати твою посилку з пошти… – Винувато промовив він.
– Нічого страшного, значить заберемо завтра. – Вона посміхнулась, і Денис зрозумів, що всі ці проблеми, які з ним траплялись протягом дня — дрібниці, бо справжнє щастя — тут, прямо перед ним — посміхається та дивиться на нього.
