Мені 27. Я одружений вже 7 років і мрію про своє власне житло. Загалом, я його й мав, та дружина змінила свої пріоритети. Ми познайомились з Каріною в поїзді, коли їхали в столицю по роботі. Десь за півтора року вже готувались до весілля.
У мене була квартира, простора 2-кімнатна, щоправда, не в новобудові, проте у хорошому районі і з гарним ремонтом. Коли помер мій тато, мама виїхала закордон. Вже 12 років там і повертатись не хоче.
Помешкання, звісно ж, залишилось мені. Я був з цього щасливий. Адже, міг спокійно одружитись і оселити дружину поруч з собою.
Вона спочатку не була проти. Каріна досить хитра дівчина. Та зрозумів я це досить пізно. Перший рік був спокійним і щасливим, неначе суцільний медовий місяць.
Далі все почало змінюватись. Мама Каріни жила сама у невеличкому особняку. Дім вже був старенький і потребував ремонту. Раптом, дружина почала вмовляти мене змінити наше життя. Вона, сам не знаю як, переконала мене продати свою квартиру.
І, найголовніше, сама швидко цим зайнялась. Я ж, тверезо оцінюючи тепер ситуацію, розумію, що це було дуже хибне рішення. Ми могли пустити туди квартирантів, або ж просто знайти вигіднішу пропозицію чи розміняти, а не віддати за безцінь.
Та тепер я розумію наміри дружини. Вона швиденько притягла мене жити до своєї мами, яка не надто вже й любила свого зятя.
Окрім того, усі гроші за мою квартиру вклала в цей старий дім, який теща і так вирішила залишити її старшому брату. Вона повністю утеплила фасад, змінила опалення, зробила всередині ремонт і навіть деякі меблі придбала.
А теща, до речі, зовсім не оцінила. Усе ходила і скаржилась, що ми їй своїми ремонтами життя не даємо. І взагалі робимо так, як їй не подобається.
Я гадаю, нам варто відділитись від родини Каріни. Ми мали своє житло і все було добре. Як тільки переїхали сюди, одразу розпочались сварки. Вважаю, нам треба переїхати, так буде краще для всіх. Та як донести це до дружини гадки не маю.
