Як часто ми не можемо прийняти те саме доленосне рішення, що могло б повпливати на наше життя найімовірніше кращим чином. А потім, через свої страхи, страждаємо. Бо вагатись потрібно тільки тоді, коли відчуваєш, що чогось дуже не хочеш. В решті випадків варто дослухатись до свого серця.
Моя однокласниця дуже довго зустрічалась з одним хлопцем. Я товаришувала зі Світланою і після школи.
Тому, добре знала що відбувається у її житті та й загалом про цю досить таки сумну і загадкову історію. Сталось так, що після вступу в університет вони на якийсь час розійшлись. Мовляв, треба перепочити і подумати. Та й у кожного своє життя, не можна ж так просто одружитись, коли почуття стихли.
Минуло десь два роки. На 4 курсі вони вже зіграли гучне весілля. Одного разу перестрілись в кафе і таки не змогли більше розійтись. Серце підказувало одружуватись.
Батьки обох молодят дуже допомогли з організацією та фінансуванням. Окрім того, вони склались разом і купили Світлані та Олексію окрему двокімнатну квартиру в столиці, про життя в якій дуже мріяло молоде подружжя. Переїхали.
Обоє знайшли хорошу роботу, та якось почуття наче пригасли. Кожен був зайнятий власними справами та проблемами. Снідали, вечеряли, обідали окремо. Або з колегами по роботі або наодинці. Хатні справи робив той, хто перший брався, тому чоловік сам і прав, і прасував, і їжу міг приготувати. Обоє стали, в якійсь мірі, заручниками рутинного життя, побуту і забули про одне одного.
От і стали шукати втіхи на сайтах знайомств під неправдивими іменами і фото. Раптом, кожному з них пощастило знайти друга по переписці. І в тих людях знайшлось так багато тепла і спільних інтересів.
Якраз того, чого не вистачало Світлані і Олексію. Одного дня жінка отримала повідомлення від свого друга: «Доброго ранку! Чекатиму ввечері в ресторані «Gold»». Світлана довго сумнівалась чи варто туди йти. Все-таки вона заміжня жінка, навіщо потрібні ці зустрічі. Яка не яка, а зрада.
Та прийшла додому після роботи. Не побачила свого чоловіка і таки погодилась на зустріч з незнайомцем. Одяглась, зробила макіяж. Приїхала в заклад. Яким було її здивування побачити свого чоловіка.
Олексій чекав на неї з букетом її улюблених білих троянд. З того вечора вони пообіцяли одне одному більше ніколи не забувати про подружжя. Бо стосунки- це теж велика робота.
