Я завжди думала, що чоловік моя опора і підтримка. Тому ніколи фінансово себе не захищала. А насправді кожній жінці вартувало б мати певну фінансову «подушку безпеки». А краще своє майно. Маю на увазі квартиру чи будинок. Ви можете цим не запасатись лиле якщо маєте дуже забезпечених батьків.
Тоді можливо ви не залишитесь надворі, як собака, яку викинули несправедливі господарі. Отак боляче отримала свою кару і я. Ми з Олександром познайомились вже доволі пізно. Мені на той час було 25, а йому виповнилось 29. На роботі нас познайомив спільний знайомий. Пересікались рідко, бо працювали в різних відділах.
Але щось мене в Олександрові дуже привабило. Ми одружились за 2 роки після цього. Я одразу ж за рік після одруження народила донечку. Ми були, на мою думку, дуже щасливі. Я справді наче літала в хмарах.
Жили ми після одруження в квартирі Саші. Вона була новенькою, гарною. Я почувала себе там господинею. Батьки мої жили в селі далеко звідси. А я постійно змінювала орендовані приміщення, бо варіантів не було і грошей теж.
Прописувати чоловік мене не став, я й про це не просила ніколи. Думала: «А навіщо мені це? Ми любимо одне одного. У нас дитина. Так і проживемо довго й щасливо.» Насправді, дурна була. Свої гроші розтринькувала, хоча могла відкладати, або на квартиру, або просто на майбутнє. Машину, до якої я теж долучилась фінансово, записав на себе чоловік.
Та й мене й прав нема. Навіщо це мені. І якщо ще на машину я можу подати в суд, як за спільно нажите майно, то в житловому питанні ніхто не допоможе. У Олександра з’явилась коханка, звісно ж набагато молодша. Я з 3-річною дитиною раптом опинилась у безвихідній ситуації. Він просто морально випихнув мене з дому.
Тепер подав на розлучення. Я не маю де і за що жити, оскільки ще не вийшла з декретної відпустки. Дякую добрим людям. Подруга і співробітниця допомогла, прийняла нас у себе. Ще й дозволила залишатись довше. Вона неодружена, стосунків не планувала. Цікавилась лише кар’єрними питаннями. А я маю де переночувати з малям і ще й допомагаю у домашніх справах.
Загалом, зараз я у скрутному становищі, яке підкинув мені любий чоловік. Від нього я звісно ж не сподівалась такого. Здавалось, що він моя стіна, за якою можна сховатись.
Проте, навпаки. Ховатись потрібно було від нього. За тиждень перше судове слухання. Я вимагаю гідних аліментів і половину суми машини. Сподіваюсь на справедливе рішення.
