Немає в мене вже ні сил, ні бажання мовчати. Давно всім розказую, що мати мого чоловіка мені дуже допомагає і любить, та це не правда. Ця жінка тільки про себе й дбає, тільки себе й любить.
Так сталося, що я, мій чоловік і наша донька, живемо вже 5 років разом зі свекрухою. Чому? Тому, що нам ніде жити, а щоб купити своє житло – немає грошей. Тож Костя й вмовив мене пожити пару років з його матір’ю, а основним аргументом було: «вона ж тобі допомагатиме, а коли народиш, то буде все-все за тебе робити».
Ну я і погодилася, але потім дуже пожалкувала. Все робити за мене – це прям гучно було сказано й не про нашу «маму» зовсім. Всю роботу по квартирі робила ж сама, і це було тоді коли я носила дитину у лоні, й тоді, коли вже народила.
Ніна Миколаївна все життя чекала, що у неї з’явиться донечка, й вона спочатку така рада була мені. А я все думала, що то й правда. Але виявилося, що це не зовсім так. Моя свекруха чекала на безплатну наймичку, яка буде робити всі справи за неї.
Ну нехай мені доводилося й прати за всіх, прибирати, готувати на всіх, але от те, що вона зовсім не хотіла гратися з онукою – це мене задівало. Я думала, що Ніна Миколаївна любитиме свою кровинку й не проти посидіти з нею, але та дала мені зрозуміти, що мої діти – мої проблеми.
Коли ж мені було не пощастило і я зламала ногу, то свою доньку мені прийшлося віддати на деякий час до моєї матері в село, бо свекруха відмовилася доглядати за маленькою. Вона сказала, що їй лікар радив більше відпочивати, а Іруся їй цього не дасть.
Мій Костя ж мене зовсім не слухає і каже тільки, що любить свою маму, й вона в нього найкраща. А вона тим і користується.
Легше стало, коли моя донька пішла в дитячий садок, і в мене з’явилася можливість піти на роботу. Та ось недавно мені стало відомо, що я вдруге стану матір’ю. Новина наче й радісна, але чомусь не для мене. Не знаю, як впораюся сама з усім.
Та ще дуже хочу з’їхати від свекрухи, а тут тепер треба думати за інше… Може забрати доньку й поїхати на деякий час до мами, як думаєте? Терпіти свекруху більше просто не можу!