Думки домашнього улюбленця

Я не розумію, що у голові у цих шкіряних людей. Вони мене зовсім не розуміють. Ось я – кіт, зі мною все зрозуміло: дайте мені їжі й місце де поспати можна, а вони мене скрізь тягають, навіщо, що я не так зробив?

А про дітей шкіряних господарів, я взагалі мовчу. Мене вони так дістали, я відпочити хочу, а вони мене візьмуть на руки й совають по усій квартирі, якісь лахміття на мене надягають, бантики чіпляють, ну жах! Я вже втікати намагаюсь, за диваном ховаюсь, щоб хоча б трохи перепочити, а вони й там знайдуть. Інколи вони зі мною гратися намагаються, якихось пластмасових мишей підсовують, думають, я зовсім дурень, що відрізнити не зможу. Звичайно іноді й драпнути можу, але то так, коли батьки їх не бачать, бо потім мені попаде, якщо ображу їх дорогоцінних діток.

А дорослі люди це взагалі нормально? Вони ж не діти, а поводяться так. Ось я прошу поїсти, ніхто мене не розуміє, але ж я як для тупих пояснюю, підхожу до своєї миски й пхаю її носом, а вони гратися цією тарілкою зі мною починають. А коли мій туалет потрібно міняти, бо вже геть мокрий, завжди їм говорю, але ж ніхто не розуміє, а потім дивуються, чому ж я усі ковдри помічаю, дійсно! Невже не можна за мною хоча б трохи доглядати, я розумію у людей завжди багато справ, але ж не прошу багато, їсти дайте, та туалет іноді міняйте, і все!

Єдина людина в сім‘ї, яка мене дійсно любить та доглядає – це мама тих дітей. Вона прийде після роботи, смачненького принесе, візьме увечері до себе на коліна і почне чухати мене скрізь – оце казка! Я би так цілими днями лежав разом із нею, але її діти весь вільний час у жінки забирають!

Коли у неї народилась нещодавно дівчинка, то я вирішив виховати цю дитину самостійно, бо я ж бачу, що люди із цією місією не справляються, он яких хуліганів виростили! То я те маля ходити вчив на чотирьох лапах, бо ж усі як дурні на двох ходять, а так неправильно, я ж знаю! Дівчинка маленька перше слово котяче сказала: «Мяу!», це означає, що скоро у мене буде власна дитина, хоча б один нормальний член сім‘ї!

Але поки живу як можу, кожен день справ більше чим у людей: кігтями по усіх меблях пройтись, розбити вазу й спихнути все на дітей, їжу у господарів вкрасти, за цим усім я навіть спати забуваю! Тому пора відпочити, завтра новий день, буду й далі виховувати цих шкіряних господарів!

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Думки домашнього улюбленця
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.