З Артемом ми познайомились близько трьох років тому, в університеті – вчились на одному потоці. Спершу переписувались лише по навчанню, а згодом в переписках ставало все більше флірту, тому якось так почали зустрічатися. Жили в студентському гуртожитку, оскільки самі родом з інших міст. Так можна сказати, що ми практично жили разом.
Проте, за весь час стосунків Артем так і не познайомив мене зі своїми батьками. З моїми ж він бачився вже не раз, ми навіть гостювали в них на свята. Це мені дуже не подобалось і ставило під сумнів серйозність намірів коханого, але відкрито про це я йому не говорила.
На другу річницю наших стосунків Артем зробив мені романтичний сюрприз. Коли я з ранку я отримала від нього записку з місцем та часом зустрічі, моя цікавість просто зашкалювала. Навіть не уявляла, що там таке може бути, адже до цього коханий романтичністю не виділявся. Загалом, вже з нетерпіння чекала вечора, щоб все побачити.
Виявилось, він підмовив ще мою подругу, яка завчасно зав’язала мені очі та вела до нього. Коли я знала пов’язку, була настільки шокована, що передати важко. Ми стояли на даху дев’ятиповерхівки, все було в пелюстках троянд, а посередині стояв столик з вечерею. Думала, що це і є подарунок, але під час десерту звідкись узявся саксофоніст, який дуже гарно грав романтичну мелодію. Тоді я повернулась до коханого, а він вже стояв на одному коліні, в одній руці тримав величезний букет, а в іншій простягав мені коробочку з колечком.
Чесно, навіть не пам’ятаю, що в цей момент говорив коханий. Все що могла сказати, це “ТАК!”. Найщасливіший день у моєму житті – думала я. Ще не знала, яке випробування чекає на наші стосунки. А поки, щиро раділа тому, що стану дружиною.
В такому стані ейфорії жила 2 тижні, а тоді згадала, що досі Артем не познайомив мене з батьками й вирішила йому про це нагадати. Він відповів, що найближчими вихідними зможемо до них поїхати.
Хоч цю зустріч я й чекала, а все-таки дуже хвилювалася. Артем про них майже нічого не розповідав, тому навіть уявлення не мала, про що з ними говорити і як поводитись.
Щоб трішки їх задобрити, навіть приготувала батькам невеликі подаруночки. Але вже з порогу вони дали зрозуміти, що зустріч буде не простою. – О, прийшли! Ходи невістко будеш на кухні допомагати – перше, що я почула від матері коханого.
Та “сюрпризи” на цьому не закінчились, потім було випитування про мою сім’ю, їхній рівень достатку та всяке таке. А коли ми перемістились за стіл, я чомусь була змушена їх обслуговувати – то чай подай, то вилку принеси. Гостем, а тим паче бажаним себе точно не відчувала.
Потім чомусь вони почали виставляти мені умови. Уявіть, в якому стан я сиділа – зовсім не розуміла, що відбувається. “Щоб увійти в нашу сім’ю, ти повинна гарно смачно готувати, хата завжди має бути в чистоті, а речі стояти на своїх місцях. Твоє завдання народжувати дітей, доглядати чоловіка і допомагати батькам” – Це коротко про те, що я мала робити на їхню думку.
Лише після цього знайомства я вирішила випитати в Артема, що це за дивні звичаї та неадекватна поведінка. На мою думку, люди, які створюють свою сім’ю повинні жити окремо і жити лише за своїми правилами. Але думка коханого була іншою, точніше власної думки він не мав, просто погоджувався у всьому з батьками.
Такого я точно не очікувала! Щоб мій наречений виявився таким безхребетним? О, ні – своє життя з таким чоловіком я не планувала зв’язувати. Та й постійно приносити себе в жертву його сім’ї для мене було дикістю.
Тому знайшла лише один вихід з такої ситуації та розійшлась з Артемом. Краще все життя буду одна, ніж жити в такому жаху.
