Ігор – мій друг дитинства. Ми виросли в одному дворі й, на щастя, змогли зберегти теплі стосунки аж дотепер. Отак, у всіх жінок найкращі подруги, а у мене найкращий друг. Хоча, всупереч всім стереотипам, між нами ніколи не було жодних романтичних почуттів.
Зараз мені 28, а Ігорю 30 років. Я вже р03лучена, а він все ще неодружений. Весь цей час він будував кар’єру і йому це досить добре вдалось. Зараз він успішний бізнесмен у сфері нерухомості. Останнього разу, коли ми зустрілись випити кави, Ігор розказав мені, що хоче знайти собі наречену, але таку, яка б вийшла заміж за нього, а не за його фінанси. Ми дуже довго розмовляли, розглядали різні варіанти, і врешті, знайшли ідеальне рішення, одразу склали план втілення його в життя.
Я працюю на роботі за середньостатистичну зарплату. В колективі самі жінки. І багатих серед них немає. Для когось це справа для душі, а для когось – заради м1німальних грошей на проживання. Річ у тім, що на роботі у мене багато неодружених дівчат і працюю я щоразу з іншою зміною. Тому це був найкращий варіант для пошуку нареченої.
Отже, як усе відбувалось? Ігор приїжджав до мене на роботу на одному зі своїх автомобілів з величезним букетом квітів, в дорогому костюмі, з коштовним годинником відомого виробника, і запрошував мене на вечерю в ресторан, наголошуючи, що його водій мене забере. Коли він ішов, дівчата одразу накидались на мене з розпитуваннями, де це я знайшла такого залицяльника. Я ж пояснювала, що ми лише друзі й між нами нічого бути не може, а він просто дуже добрий і щедрий, тому так турбується про мене. Обов’язково знаходилась дівчина, яка просила номер Ігоря, щоб спробувати його звабити.
Вони домовлялись про побачення, на яке Ігор приходив пішки у джинсах і футболці з букетом польових квітів і цілий вечір гуляв із потенційною дівчиною по набережній чи у парку. Зазвичай після цього розлючена співробітниця телефонувала мені й питала, що за комедію ми розігрували на роботі, якщо він б1gний, як і всі її попередні хлопці.
Чесно кажучи, ми вже втpaтили всяку надію, але вирішили спробувати в0станнє. Після чергового побачення мого друга я вже готова була знову вислухати, які ми брехуни. Але мені подзвонила Олена, дівчина, з якою Ігор провів цей вечір, і захоплено розповідала, який він романтик, як розповідав їй про сузір’я і подорожі з наметами, доки вони гуляли по набережній і їли морозиво. Я зрозуміла, що ось вона — саме та, яку шукав мій друг.
Весілля зіграли за пів року і воно було насправді неймовірним. Зараз вони живуть у найкращих апартаментах нашого міста і готуються до народження синочка. Оленка зуміла розгледіти його добре серце і я за них неймовірно щаслива. А я знайшла собі нарешті близьку подругу.
