Мені завжди було важко знайти собі дівчину, ніби не таких вже не гарний, але якось не складалось. Більшість дівчат сприймали мене як друга та хорошого співрозмовника, а вибирали тих поганих хлопців й задирак. Так було все життя і навіть в студентські часи, я вже просто не знав, як, таким чином мені влаштувати своє особисте життя.
Тому весь цей час просто налягав на навчання, думав, так хоч успіх у кар’єрі потім буде.
Якось мені друг порадив, що в інтернеті є сайт, де спілкуються лише голосовими повідомленнями й не бачать співбесідника. Подумав, що це дурня, але в один зі скучних вечорів вирішив таки спробувати.
Це виглядало дуже дивним і зовсім не схожим на звичайні сайти знайомств. Так я записав своє перше голосове повідомлення, воно було ні про що, щось типу “Привіт, а яка у вас погода?”. Відповіді не забарились і вже через 15 хвилин я отримав 10 повідомлень. Всі були однотипними, але щось у цьому веселого було. Серед цих відповідей було одне, яке врізалось мені у пам’ять. Голос дівочий, такий милозвучний промовив “Привітик, погода вона в душі й у мене від твого голосу справжня весна”.
Ого, подумав я, оце так підкат, тому з цікавістю продовжував розмову. Так ми спілкувались не один день. Я чекав миті, коли вона появиться онлайн, щоб знову їй записати голосове повідомлення. Це таке дивне відчуття, коли ти насправді не знаєш людину, але її голос тобі вже здається рідним.
Постійно впрошував її показатися і поспілкуватись по відеозв’язку. Але чомусь дівчина постійно відмовлялась, мовляв, так їй зручніше. Старався не тиснути на дівчину, та цікавість брала своє. І одного разу вона все ж погодилась, я з нетерпінням чекав цієї віртуальної зустрічі та ось ввечері це сталось.
Ми зідзвонились і я побачив, як вона соромиться. Це так мило виглядало, я ж ніколи не звертав увагу на зовнішність, мені головним було, щоб в душі людина цвіла. А дівчина ж помітно комплексувала через свій не модельний вигляд, як міг заспокоїв її, закидував компліментами та бачив, як вона від цього тане. Сам відчував, наскільки ми за цей час зблизились, виникла не знайома мені раніше закоханість і я був неймовірно щасливий від цього.
Хоч між нами були кілометри, але це не заважало нам будувати стосунки на відстані.
З того часу минуло 4 роки, ще колись, як приїхав на побачення до неї, так і залишився. Тепер ми одружені й чекаємо народження нашої дитинки. Обов’язково розповімо їй, як мама з татком познайомились і яка у них була романтична історія кохання.
