«Хіба це та людина, яку я кохаю?»

Життя – мінлива річ. Сьогодні в тебе є наречений, а за годину він вже чужа людина, яку ти й не знаєш. До ресторану ти заходиш під руку з коханим, а виходиш сама і з великим розчаруванням в чоловіках. Якщо не у всіх, то в одному, Віталіку, точно.

Він вийшов за нею:

– Марина, ну що ти починаєш? Що ти як маленька. Взагалі, що трапилось? Ти знаєш цього офіціанта?

Дівчина зупинилась, повернулась і сказала:

– Я не хочу бути з тобою. Я не хочу нічого спільного мати з такою людиною, як ти.

Зупинила таксі, що проїжджало поряд і поїхала геть. Віталік стояв і просто дивився їй у слід – він не розумів, що ж зробив не так.

«Якась ненормальна. Через що вона розізлилась? Нічого – ще прийде миритись, а я вже не захочу!»

А що ж трапилось? Ніби й дрібниця. Вони не планували йти до ресторану – гуляли набережною, розмовляли, жартували. І от вирішили перекусити – довга прогулянка на свіжому повітрі дала про себе знати. Неподалік ресторан в який вони давно хотіли піти – тут і привід. Тим паче не раз чули хороші відгуки від друзів: смачна кухня, відмінне обслуговування і крутий інтер’єр.

Обрали гарний столик на двох коло вікна – гарний вид з вікна додає романтики вечору. Зробили замовлення: салати, стейки, десерт та каву. Посиділи на кругленьку суму, але це не була проблема для Віталіка – він добре заробляв.

І коли довелось оплачувати рахунок Віталік поклав купюру у 1000 гривень, не мав дрібніших. Офіціант, чемний та привітний хлопець —  недавно працює у закладі й дуже розгублено бігав від одного столика до іншого. Мабуть, тому і зі здачею наплутав – приніс на 200 гривень більше, ніж мав. І коли Марина хотіла йому це сказати – Віталік перебив її та сказав швидко збиратись.

Віталік поклав гроші до гаманця і залишив 20 гривень чайових. Марина не витримала:

– Але ж ти сам бачиш, що він дав забагато. Нам треба повернути зайве.

Віталік посміхнувся:

– Котику, ну що ти робиш проблему на рівному місці. Нічого страшного – ціни у закладі такі, що ми просто повернули собі своє. Явно якість страв не відповідає рахунку. А це для нього буде наукою – наступного разу буде більш уважним.

Ось тоді Марина і замислилась… Не вона вирішила, а серце підказало: вона просто подивилась на нареченого іншими очима.  Невже вона хоче бути з такою людиною все життя? Хіба вона хоче бачити коло себе хитрого та егоїстичного? Для чого їй це?

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
«Хіба це та людина, яку я кохаю?»