У нас є кілька цікавих стереотипів: дівчина повинна чекати хлопця із армії, або ж хлопець повинен очікувати часу, коли дівчина закінчить ВУЗ.
Або ж за цей час без жодних розмов, з’ясувань стосунків і визначення ситуації хтось з них знаходить собі іншого хлопця або дівчину і вже готуються до весілля.
І винного в цій ситуації, здавалось би, важко знайти. У кожного все-таки свої обставини.
Моя однокласниця, до прикладу, нещодавно розповідала як склалась її доля. От коли ми закінчували 11 клас і активно готувались до випускних екзаменів та вступної кампанії, у Настя був хлопець. Вони зустрічались вже кілька років.
Цей хлопчина пішов після 9 класу в коледж, та пізніше зміг вступити також в університет. Старшим від неї був на 3 роки. Як розповідала Настя, у неї в той час були рожеві окуляри і здавалось, що в цей час усе можливо. Вона вільна, молода і все життя попереду.
Та от з’ясувалось, що Павло хоче їй освідчитись. Все-таки він уже закінчує університет, має роботу. Йому нема чого втрачати, окрім часу. Хоче сім’ю. Тим паче, квартиру йому теж батьки подарували. Він вже навіть переїхав і живе окремо.
Він думав, що Настя зрадіє, коли почує про серйозність його намірів. Та вона, навпаки, засмутилась. Сказала, що зовсім не готова. Павло не розумів у чому справа.
Та вона хотіла жити спокійно, поки ще молода. Окрім того, її хвилювала кар’єра. Вона точно не зможе у перші роки навчання в університеті розриватись між сім’єю та освітою. Це занадто важко.
Та й зарано ще їй цим перейматись. Вона й не нажилась ще вільно. Хотіла ще сама свій шлях обрати, зрозуміти чого хоче в житті.
Він спочатку подумав, що Настя жартує чи через нерви так говорить. Та насправді вона сказала те, що думала.
Він чесно сказав, що не хоче чекати того часу, коли вона наважиться, бо такий може і не настане. І спитав які насправді у Насті плани.
Вона ж відповіла, що не може нічого гарантувати, вона ще не знає чого хоче від життя. І взагалі їй зараз важко щось передбачити. Батьки з обох сторін були дуже обурені. Павлові, наприклад, обурились чому це вона цурається їхнього синочка. А мама й тато Насті казали, що вона робить дуже велику помилку і через це може залишитись сама.
Та й друзі теж особливо не розуміли чого чекає дівчина.
Та їй було байдуже, бо вона жила своїм життям.
Можливо, це в якійсь мірі і правильно. А от Павло образився. Більше не спілкувався з Настею.
Як вона потім дізналась, то трохи більше, ніж через рік, одружився.
А вона закінчує університет і починає будувати кар’єру своєї мрії. І щаслива, бо вважає, що її доля її не омине.
