Моя тітка була відмінницею завжди, постійно ходила на різні олімпіади, змагання. Після школи вступила в університет, вивчилась та влаштувалась на хорошу роботу. Заробітна плата була високою, тому вона відразу переїхала жити на винайману квартиру та забезпечувала себе сама.
Тітка Христина — це дуже розумна та гарна дівчина, яка подобалась усім. Одного дня в парку вона познайомилась із цікавим хлопцем, з яким невдовзі почали зустрічатись. Вони часто бачились, він приходив до неї, іноді лишався ночувати, а згодом і приходив пожити на тиждень, а потім йшов додому, через декілька днів знову приходив, лишався на тиждень, і йшов.
Жив він повністю коштом Христини: вона його годувала, давала йому притулок, тоді, коли йому це потрібно, а коли просила в нього просто перевезти речі, то він різко відмовлявся, мовляв, в мене є де жити, в тебе я ночую, аби тобі не було сумно і так далі.
Христина раділа, що в неї такий добрий хлопець: піклується про неї, дбає, аби та не сумувала. Але щось все ж мою тітку бентежило: їй не вистачало грошей, аби купити собі те, що їй необхідно: нові речі, постіль, бо всі гроші, які в неї лишались після оплати за квартиру, вона тратила на різні делікатеси, аби порадувати свого хлопця.
Одного дня Христина вирішила, що потрібно наполягти на своєму, і змусити обирати: або вони із хлопцем живуть разом і платять за квартиру і їжу на половину, чи нехай він ночує і їсть в себе вдома, адже з того часу, як вони зустрічаються, він ніколи не запропонував їй сходити в кафе, мовляв, Христина й сама дуже добре готує.
Тож, наступного разу, коли її хлопець прийшов до неї з ночівлею на декілька днів, вона сказала, що мусить із ним серйозно поговорити. Вони сіли за стіл, і Христина почала розмову: вона розповіла все як є: те, що їй важко одній тягнути це все, і їй не вистачає грошей на те, щоб прогодувати двох, заплатити за комунальні послуги, та купити щось необхідне додому і собі.
Хлопця Христини дуже обурила ця розмова, адже: “Як це так? У мене є де жити, чого я маю винаймати квартиру з тобою! І якщо тобі так було важко мене годувати, то в чому проблема? Треба було сказати відразу!”. Він вийшов з дому, гепнувши дверима.
Христина була здивована, але бігати за ним і просити, аби все було як раніше, вона не збиралась. З того часу вона вирішила поставити крапку в спілкуванні з усіма меркантильними чоловіками, які хотіли тільки брати, а давати у відповідь — ні.
Цю історію я дізналась від неї, коли тітка вирішила, що мені пора дізнатись “істину” про спілкування із чоловіками. Христина сказала, що чоловік, який тільки щось просить, а зі своєї сторони не дає нічого — поганий варіант.
Як ви вважаєте? Чи траплялись з вами коли-небудь подібні історії?