Історія про подарунок, який “блукав” серед родичів та друзів Аліни, і за рік знову опинився в її руках

Вже давно в Аліни на полиці лежали рушники, які вона купила під час розпродажу на базарі.

Дівчина не користувалась ними, бо їхня якість була дуже сумнівною, але, подумавши, що “на подарунок підійде”, вони були вручені на день народження її хрещеній, яку похресниці довелось побачити вдруге за життя.

Таке буває, що родичі між собою не дуже комунікують, так вийшло й сім’ї Аліни. Пройшло близько року відтоді, як дівчина позбулась “лишніх” речей на полиці, але яким було її здивування, коли на новий рік через сестру бабусі ті ж рушники опинились в руках дівчини.

Мабуть, це можна було б назвати “колообігом” подарунків серед людей. Аліна придбала непотрібну для неї річ на базарі лише через те, що вона була дешевою. Трохи подумавши, дівчина зрозуміла, що рушники їй зовсім не потрібні, бо матеріал не дуже, та й з кольором не вгадала, і вирішила їх подарувати тій людині, з якою практично не спілкується.

Хрещена Аліни також не оцінила подарунок, і подарувала його своїй сестрі Анастасії, зовсім забувши, що вона не користується “дешевими” речами, і може дозволити собі потратити більше грошей, аби купити справді хорошої якості рушники, аби не лікувати потім шкіру від незрозуміло чого.

Анастасія з посмішкою прийняла “чудовий” презент, аби не ображати свою сестру. Вона поклала їх до себе в шафу, аби дочекатись хорошого моменту, щоб комусь їх “передарувати”. Викидати було шкода, а користуватись вона ними не збиралась. І тут видався вдалий момент — день народження сусідки Мирослави, з якою вона підтримувала дружні стосунки. “Вона жінка старша, і точно не буде перебирати подарунками. Та й на якість виробу їй байдуже…” – подумала дівчина, та й віднесла рушники до Мирослави.

Жінка була хоч і не молодою, та й за якістю речей не дуже слідкувала, але от єдина проблема подарунку була в тому, що квартира Мирослави оформлена в зелених тонах, її улюблених, а полотенця були фіолетові, і зовсім не пасували до дизайну її житла.

І от на дворі ставало холодніше, наступала зима. Сусідка Мирослава згадала про подарунки для родичів, коли було вже пізно, та й грошей майже не лишилось, тому вона дістала ті фіолетові рушники, замотала в подарунковий папір та й подарувала онучці своєї сестри Аліні.

Отримавши подарунок, якого позбулась рік тому, дівчина не знала, як на це реагувати: плакати від сміху, чи засумувати від того, що ці рушники виявились бумерангом.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Історія про подарунок, який “блукав” серед родичів та друзів Аліни, і за рік знову опинився в її руках