Катя зростала, як їй здавалося, у чудовій родині. Тато й мама її любили, допомагали з навчанням, влаштовували свята, раділи її друзям та вітали всі її захоплення. Мама вчила вести домогосподарство, тато завжди водив на гуртки та читав книжки. Катя мала щасливе дитинство і дуже цьому раділа. Вона любила батьків за їх розуміння, терплячість та самовідданість. Дівчина щиро вірила, що аби не вони, то їй би не вдалося досягти у житті всього, що вона має.
А має Катерина таки чимало. Вона навчалася у престижному інституті. Захистила кілька наукових робіт. Їй пропонували лишитися при інституті, але вона пішла у нафтову сферу і зараз очолює великий міжнародний філіал компанії. Незважаючи на твердження, що жінка може або будувати кар’єру, або заводити родину, у неї вдалося це добре поєднати. Маючи трьох дітей та люблячого чоловіка, Катя може бути і керівницею міжнародної компанії. І, здавалося б, чого ще бракує?
По можливості, Катя із родиною завжди їздить до батьків. Ну а що, у них будинок у передмісті, вони мають гарний сад, город, альтанку та мангал. Там добре і дітям відпочити на природі й дорослим гарно позбутися міських турбот. Для Каті це, як знову зануритися у дитинство після робочих буднів, де вона відповідає за все. А тут все, як багато років тому: люблячі батьки, знайоме подвір’я, щастя та тепло. Так приємно мати таке відчуття у майже 40 років.
Катя дуже тішилася, що має таку чудову родину, гарний приклад для наслідування та власну гавань, куди завжди можна прибитися, якщо настануть тяжкі часи. Але, одного разу, вона приїхала до батьків раптово без попередження, хотіла завезти деякі старі речі та мамі новий кухонний комбайн, який придбала по зручній знижці. Вона зайшла у двір, але нікого на подвір’ї не було. Тож вона вирішила пройтися подвір’ям і заглянути до будки, де мешкав старий, але дуже улюблений песик, щоб побавити його. Аж раптом, граючись із собачкою, вона почула якийсь шум із будинку, схоже було на крик. Катя кинулася до дверей і на зустріч їй вибігла мама. Вона була заплакана, а на обличчі у неї була пляма, схожа на свіжу травму від падіння чи удару. Катя дуже злякалася, спитала, що сталося та мама лиш рукою махнула, каже, що вдарилася об одвірок, злякалася і закричала. За мамою вибіг розчервонілий батько і, коли побачив Катю, то одразу кинувся її обіймати. Катя запитала, чому тато не допоміг мамі, той лише рукою махнув. Батьки почали всміхатися, обіймати дочку та зовсім відволікли її увагу від цієї події.
Але Катерині після того випадку стало неспокійно. Вона, ненароком, розпитала сусідів чи чули вони про якісь сварки на подвір’ї батьків і сусіди підтвердили, що таке бува, частенько. Потім Катя пригадала якісь моменти з дитинства, що мама іноді після розмов з батьком була заплакана та ховала обличчя, а потім, коли Катя вже не жила з ними, то по її приїзду, мама часто ховала обличчя, казала, що застуда, необачність, гілка в саду, завжди були виправдання. Вперше Катя тверезо почала оцінювати, що може бути інша сторона її щасливого дитинства.
Все частіше, вона почала приїздити до батьків без попередження і часто заставала маму в сльозах. На питання Каті мама спочатку відговорювалась, потім мовчала, а коли Катя запитала прямо, то мама лише рукою махнула і сказала, що це неважливо, сім’я є сім’я і всяке буває.
Зараз Катя не знаю як їй бути, адже батьків вона дуже любить, обох батьків, але шкода маму, якщо вона все життя терпить кривду від батька. Як бути у такій ситуації, як зарадити?
