Якось ми з моєю дівчиною гуляли, і вона попросила потримати її сумку. Я взяв її і не розумів чому вона така тяжка, я б не зміг з таким тягарем на плечі гуляти 2 години, як це робила Настя. Коли я запитав в неї що там всередині, вона відповіла швидко та сухо «не знаю, ніколи не виймала все що там є».
Слід сказати, що Настя займається в спортзалі і я здогадувався, що, можливо, там якісь гантелі або щось таке. Але весь час, що ми гуляли я думав тільки про її сумку, інколи я поглядував на дівчину, вона йшла так легко і невимушено, ніби летить. Я все думав про те, ніби я слабак, який навіть не може понести жіночу сумочку.
Мені стало цікаво і я запросив її зайти в кафе, випити кави та разом подивитися, що ж там всередині. Вона погодилася сказавши що їй також цікаво, бо дійсно стало тяжче носити сумку. Ми сіли та почали діставати купу предметів: косметика, ручки з олівцями, блокнот, зарядки, а потім вона просто бере і дістає пакет з бананами.
-Хм, дивно. Не пам’ятаю коли я купувала банани.
Подумавши хвилин 5 вона згадала, що купила їх близько тижня тому, і зовсім про це забула. Так і ходила з кілограмом бананів в сумці, і навіть не згадала б про це якби не я, а потім кажуть, що жінки слабка стать, ну-ну. Окрім цього там була ще спортивна форма з кросівками, 2 пляшки води і багато чого іншого, а важила вона десь кілограм 5.
