Іноді мене вражає захланн1сть наших людей. Більшість з моїх знайомих до цієї кагорти звісно ж не належать.
Проте, іноді на життєвому шляху трапляються такі люди, що за копійку (іноді справді просто за мізер) вони готові тебе втопити у багнюці, вирити яму, принизити й викинути.
Ось така в мене одного разу трапилась колега. Дякую долі, що працювала вона в іншому відділі, тому до мене аж такого безпосереднього стосунку не мала. Проте, я товаришувала з дівчинкою з того відділу на ім’я Олександра.
Саша була доброю людиною і хорошим працівником, завжди знала як викрутитись з важких ситуацій і тримати нашу фірму на плаву, часто в неї виникали оригінальні та креативні ідеї, які всім дуже подобались.
Одразу зрозуміло, що новенька, яку звали Уляна не надто гарно ставилась до колеги. Певно заздрила через успіхи на роботі. Ну ми на це не зважали.
Далі по офісу розійшлись, поки що неофіційні, чутки про те, що хто підготує найкращу презентацію для майбутніх клієнтів – отримає підвищення зарплати. Хоч і незначне, але приємно.
Чесно кажучи, ми вже всі були готові до того, що найкраще впорається Саша. Її ідеї – це зажди щось мегаоригінальне, яскраве і стильне.
Та от під час зустрічі першою відповідати попросилась Уляна. Саша, що сиділа біля мене аж зблідла. Новенька показувала її презентацію, певно скачала її з комп’ютера, коли моя подруга вийшла з кабінету.
Більше того, на комп’ютері Саші файл не знайдено. Уляна таки отримала це підвищення, а Саша й досі не може відійти від шоку. Вона не хоче ні з ким сваритись, проте спілкуватись з Уляною ми теж більше не хочемо і не будемо.
Бо так підло повестись заради кількох гривень – це геть неетично, непрофесійно і негарно.
