Колись у мене була ідеальна сім’я – мама, тато і я.
Ріс я у любові, тому й не дуже помічав що коїться у мами з татом. Вони приділяли мені достатню кількість уваги, ніколи при мені не сварилися тому для мене було шоком їхнє розлучення.
Вони дитині нічого не пояснювали. Мама лише сказала, що тепер татко з нами тепер не буде жити. Я нічого не розумів. На той момент мені було лише 10.
Ми з мамою продовжували жити самі в нашому будинку. А з батьком я проводив вихідні. По буднях він мені часто телефонував та питався як у мене справи. Якщо щось траплялось батько одразу біг на допомогу. Я повністю міг на нього покластись.
Попри їх з мамою розлучення я надалі відчував любов обох батьків. Згодом батько повідомив що на якийсь час їде за кордон працювати. Тому нам залишилось лише спілкування онлайн. Часто він мені присилав різні гостинці та подарунки.
Так прийшло для кілька років. Коли мені було 14, мама розповіла що зустрічається з чоловіком і хотіла б нас познайомити.
Ігоря я вже знав, адже село у нас невелике та й жив він на сусідній вулиці. Та не зважаючи на те, що Ігор порядна людина та хороший чоловік я чомусь не міг прийняти його у нашій сім’ї. Адже вважав, що мама повинна бути лише з батьком.
Та на мою думку вони не зважали – незабаром одружилися й Ігор переїхав до нас. Він намагався налагодити зі мною контакт і всіляко подружитись. Запрошував на рибалку чи в ліс на шашлики.
Та через свій підлітковий максималізм я був категоричний. Навіть не раз пробував їх посварити, але у мене нічого не виходило. Коли я отримував погані оцінки у школі, чи десь побився з хлопцями, Ігор мене перед мамою завжди захищав – говорив, що мені й так не легко.
З вітчимом я просто співіснував, не більше.
Того ранку мамі чомусь стало зле. Ми викликали швидку і її забрали в лікарню. Я був наляканий. Ми з нетерпінням чекали в коридорі лікаря з новинами про стан мами. Лише тоді я побачив на скільки сильно Ігор кохає мою матір. Він не знаходив собі місця, так переживав. Потрібна була термінова платна операція. Тому вітчим зробив усе можливе, щоб якнайшвидше цю суму зібрати.
Мама помаленьку видужувала. Ігор з неї просто пилинки здував та ні на крок не відходив. Весь цей час від також доглядав і за мною. Готував їсти, допомагав з уроками. Тільки тоді я почав його поважати.
Одного разу він мені сказав такі слова: “Я не бажаю замінити твого батька. Лише хочу, щоб моя кохана була щасливою поряд зі мною. І якщо я отримаю ще й твою дружбу – то я буду безмежно щасливий, впевнений, що твоя мама також цього хоче” Я подивився на Ігоря іншими очима.
З того часу у нас дуже гарні стосунки. Я почав помічати радість в очах матері, а це було для мене найголовнішим.0%B8
