Я вийшла заміж 5 років тому та переїхала до Затоки – гарна місцина, туристична і море близько. До того ж у сім’ї мого чоловіка там була власна справа – декілька будиночків, які вони здавали відпочивальникам. І знаєте – в розпал туристичного сезону вони приносили чималенький дохід – нам вистачало на хороше життя, можливість купити нове авто та і на покращення умов проживання в тих же будиночках.
У мене є старший брат, котрий одружився ще як я була старшокласницею – а це вже пройшло 12 років. І за цей час у нього народилось аж четверо дітей. Хоч я племінників люблю та бачу їх вкрай рідко – у нас не надто близькі стосунки з Іваном та його дружиною. Але цього року у нас з’явився шанс побачитись – брат вирішив приїхати до нас у гості. Звісно, нам не надто вигідно, але ми погодились – думали це на декілька днів чи, максимум, тиждень. І, звісно ж, гроші за проживання ми у них не думали брати. Єдина умова – вони харчуються за свій кошт, тим паче ринок неподалік і ціни нормальні.
І от все сімейство приїхало до нас – шум, гам, дитячі плачі та повно сумок, що ми аж здивувались для чого стільки. Але нічого – заселили їх у хороший дім та дали все необхідне: чисту постільну білизну, електрочайник, рушники, косметичні набори.
Перші дні все було добре – брат зі сім’єю більшість часу були на морі, тому ми не часто перетиналися. Але я помітила, що з кухні, де ми готуємо гостям їжу, почали зникати продукти – то шматок м’яса, то палиця ковбаси та сир, свіжий хліб, овочі та, навіть, відерко морозива. Я спочатку не розуміла, що відбувається, поки не побачила свого брата, який йшов з продуктами до свого будинку. На моє зауваження він сказав просто: «Тобі шкода брату, от скільки у вас пожильців – грошей нормально заробили та не збіднієш, якщо племінникам їжі даси». Я була шокована – мій брат не бідний і добре заробляє, просто він вважає, що всі йому винні.
Наступним шоком було те, що через тиждень відпочинку вони й не думали збиратись додому – ми ж про це домовлялись і коли я почала розмову, то почула:
– Ти знаєш, Таню, ми вирішили залишитись до кінця літа – це всього місяць. Море дітям дуже корисне та й робота у мене така, що я можу працювати й тут – головне, що є доступ до Інтернету. Тому, сестро, ми гостюємо й далі у тебе.
Коли я почала пояснювати, що цей будинок вже заброньований іншими людьми і їм потрібно з’їхати, то почалась сварка. І що мені тепер робити? Як позбутись наглих гостей?
