Як виявилось Анастасія зовсім не така добренька, як я думав. До весілля ми були знайомі близько шести місяців – це було кохання з першого погляду, з мого боку, і я просто не помічав, чи вона так добре маскувалась, її поганих якостей та наглої мами. Теща буквально керувала усім, що відбувалось у нас вдома і дуже часто, повертаючись додому з роботи, я заставав Валентину Михайлівну у себе у квартирі. Вона не просто не поспішала додому, а ще й виясняла у мене де я був, скільки грошей даю Насті на її потреби та коли я почну допомагати їй будувати дачу.
З Анастасією ми познайомились, коли вона влаштувалась офіс- менеджером у мою компанію, яку я відкрив з товаришем. Невеличка компанія з логістики, яка мала доволі хорошу репутацію та нормальний дохід. Я одразу запримітив молоду, красиву дівчину, яка поводилась доволі скромно та тихо. Перше, що я подумав – така красива і зовсім не самовпевнена та нахабна. Я почав проявляти увагу, а Настя відповіла взаємністю. Наш роман тривав декілька місяців і я зробив їй пропозицію. Весілля відгуляли в хорошому ресторані – я оплатив усе.
Настя вирішила, що тепер треба їй не варто працювати, а потрібно присвятити весь час сім’ї – я був не проти. Спочатку все було добре – смачна вечеря дома, закохана дружина та ідеально проведений час разом. Та з часом все почало змінюватись – Настя все частіше зустрічалась вечорами з подругами, все більше витрачала грошей на салони краси та все менше приділяла час мені. Коли я починав розмову про це, то вона починала переконувати мене, що я не правий і хочу закрити її вдома і щоб вона стала домогосподаркою. Але ж це був її вибір залишатись вдома. Ну я відчував, що ніби не правий – вибачався та все починалось знову.
А з часом до всього ще й додалась теща, яка вирішила, що має право керувати в моєму домі. Вона почала все частіше приходити у гості, командувати мною, вимагати купити те чи інше не тільки доньці, але і їй. Мати моєї дружини ще й спокійно забирала дорогі продукти з нашого холодильника і відвозила до старшої доньки, в якої троє дітей та чоловік, який не хоче працювати. Мені не шкода продуктів, але ж так не можна робити. А одного разу я повернувся додому і побачив як теща забирає нашу пральну машинку зі словами:
– Іринці вона потрібніша, бо там діти, а ти купиш нову – не бідний.
Тоді я промовчав, але вирішив наступного разу скажу все, що думаю про неї та її поведінку. Коли я висловлював своє невдоволення Анастасії, то чув який я жадібний, старий та наглий чоловік. Що мама приходить їй допомогти, а я не ціную цього. А про дітей моя дружина й чути не хотіла – вважала, що ще не готова. Можливо це й на краще.
Наступною причиною нашого конфлікту знову стала теща – вона чомусь вирішила, що я повинен оплатити будівництво її дачі. Вона не те, що просила мене про допомогу – вона наказовим тоном вимагала грошей. Прийшовши з роботи я побачив картину – теща з Настею сидять за столом та розглядають каталоги з сантехнікою та меблями. Побачивши мене теща заявила:
– Саша, я тут обираю все необхідне для дачі. То потім тобі принесу рахунок і ти кинеш гроші. Хочу, щоб усі сусіди заздрили мені.
– Валентино Михайлівно, вибачте, але я не збираюсь нічого оплачувати. Я не працюю для того, щоб утримувати вас та вашу родину.
– Та як ти смієш так говорити з мамою, – закричала Настя.
Я не став чекати, що буде далі – попросив тещу покинути мій дім, а Насті повідомив, що збираюсь розлучатись. Вона просила все забути, але я вирішив йти до кінця.
