Коли ми одружились, думав, що я найщасливіша людина у світі. У мене було все – кохання, гроші, квартира, кар’єра. І аж через два роки я зрозумів як помилявся.

З Аліною ми познайомились чотири роки тому на День студента під час святкування. Вона тоді навчалась на третьому, а я на п’ятому курсі університету.
Аліна мені одразу сподобалась і я вирішив що вона повинна бути моєю. Місяці залицянь і це сталося – ми почали зустрічатись. Аліна була красунею, турботливою, спокійною, поважала та підтримувала мене – чим ще більше мене в себе закохувала.
Так я закінчив університет і почав працювати в одній фінансовій компанії й помаленьку вставав на ноги. Батьки подарували мені гарну двокімнатну квартиру і я там жив.
Згодом вирішив що пора робити Аліні пропозицію, адже на той час ми вже зустрічались два роки та все було прекрасно. Зробив все як в романтичних фільмах – найкращий ресторан, квіти, дорога каблучка. Тоді я почув це заповітне “так, я вийду за тебе заміж”.
Я був неймовірно щасливий, адже це був найкращий час, щоб створити сім’ю. На той момент я вже непогано заробляв, кар’єра просувалась добре не вистарчало якраз сім’ї яка чекала б мене вдома.
Ми почали планувати наше весілля і вирішили зразу з’їхатись. Аліна переїхала у мою квартиру і ми почали жити разом. На диво ніяких побутових сварок у нас не було, завжди йшли на компроміс та хатніми справами займались разом. Я не наполягав на тому щоб моя кохана працювала, хотів, щоб вона знайшла собі справу до душі й могла себе реалізовувати як їй заманеться, адже моєї зарплати було достатньо на нашу сім’ю.
Через рік ми назбирали грошей і зробили собі пишне весілля, запросили усіх родичів і друзів. Гуляли аж до ранку, задоволені були усі.
Нарешті ми стали офіційно чоловіком та дружиною. Вирішили з дітками не квапитись – для початку пожити для себе, а тоді коли прийде момент все станеться і без планувань. Хоч я вже і хотів дітей, але погодився з дружиною і не наполягав.
Часто ми приїжджали до батьків Аліни – які завжди були раді нас бачити, тоді здавалось що вони мене насправді полюбили як свого сина.
Щоразу просили допомоги – то їм щось треба зробити, то на ремонт докласти. Спочатку я з радістю хотів догодити родині, але потім мені це вже надоїло. Виходило так що добру частину своєї зарплати я віддавав Аліниним батькам.
Мене це почав дратувати такий перебіг подій, тому я сказав Аліні, щоб пояснила матері, що у нас є свої потреби й нам також є куди ті гроші тратити. Ось, наприклад відкладав би на навчання дітям, чи купував нерухомість їм. На що дружина відповідала що не може відмовити батькам, адже вона єдина донька в них. Казала, потім все перейде їй у спадок, тому буде що дітям передати.
На якийсь час я не повертався до цієї теми, але потреби батьків не закінчувались. Ми все частіше починали з Аліною сваритись за це.
Чомусь мої батьки набагато скромніше себе поводили, хоч також могли претендувати на допомогу.
В якийсь момент мою Аліну ніби поміняли – стала різка, перестала цікавитись що відбувається у мене в роботі, банально перестала дзвонити та запитувати як справи, лише цікавилась коли буде зарплата.
Мені це дуже не подобалось і я сказав що більше не буду допомагати грошима її батькам, щось так зробити – будь ласка, а утримувати та виконувати їхні забаганки я більше не намірений. Коли дружина це почула на диво нічого не відповіла, лише сказала що відвідає батьків і поїхала. Я не взяв собі це до уваги, подумав можливо дійсно вона мене зрозуміла і чому я так вчиняю.
Але мене чекав сюрприз. На наступний день Аліна приїхала і сказала що подає на розлучення. Сказати що я був шокований – це нічого не сказати. Я мало не вмлів з цієї інформації.
І лишень прийшовши до тями я зрозумів що насправді сталось і як мене підло використовували протягом двох років.
Оцініть статтю
Червоний камiнь
Коли ми одружились, думав, що я найщасливіша людина у світі. У мене було все – кохання, гроші, квартира, кар’єра. І аж через два роки я зрозумів як помилявся.