Тимофій прожив в шлюбі з Лікою п’ять років і думав, що знає про свою дружину все. Але одного вечора Ліка повідомила йому, що має сина і він зараз знаходиться у дитячому будинку.
Чоловік був ошелешений почутим, не міг повірити в те, що сказала дружина, тому перепитав:
– Який син? Ти жартуєш? Ми з тобою зустрічатися почали коли тобі 19 років було! – все не міг повірити Тимофій.
Ліка заридала і сильно схлипуючи мовила:
– Та які тут жарти. Так, ми з тобою почали зустрічатися коли мені було 19 років, але до тебе у мене були відносини… Тоді я завагітніла і він покинув мене. Коли мені тільки виповнилося 18 – у мене народився син і моя мама вмовила мене написати від нього відмову…Тоді я вчинила так, бо дитина мені не була потрібна, мені хотілося навчатися і стати успішною журналісткою. Заспокоювало мене те, що, дасть Бог, мого сина всиновлять якісь порядні люди. Та цього не сталося… Він живе в дитячому будинку. Коли ж я зустріла тебе, то не могла цього розказати, бо боялась, що ти не одружишся не мені.
Перша думка Тимофія була такою, що він ніколи не буде виховувати чужого сина, він йому не потрібен, але Ліка дивилась на нього таким благальним поглядом, що, дивлячись в її сповнені надії очі, чоловік сказав наступне:
– Ну добре, давай, для початку, провідаємо твого сина разом зі мною, – спокійно промовив Тимофій.
Ліку така реакція чоловіка порадувала. Вони вирішили поїхати в дитячий будинок завтра рано вранці.
Тимофій дивився не хлопчика і ніякої схожості з Лікою не бачив. У свої сім років Ваня виглядав дуже мілким та худим, в руках у нього була маленька синя машинка, яку він постійно перебирав своїми пальчиками.
Якщо по правді, то чоловіку хлопчик відразу не припав до душі. Може, якби він був би чужим, то у нього серце б і защеміло, а оскільки він син Ліки і якогось іншого чоловіка – ні, цього не сталося. Ревнощі розпинали Тимофія з середини.
Виявилося, що жінка часто провідувала хлопчика та обіцяла його забрати. Дитині ж вона сказала, що забере його тоді, коли купить житло, бо їй самій поки що ніде жити.
Тимофій відразу відчув, що його Ліка хоче забрати хлопчика, він намагався її відговорити від цього, але дружина рішуче й твердо сказала:
– Подобається тобі це чи ні, а я сина більше не залишу, наплакалась вже по ночах, досить. А ти мовчи, дорогенький, це ти у нас з діагнозом «безплідний». Не хочеш жити з нами – ми тебе не тримаємо, йди!
Ці сказані слова ранили чоловіка до глибини душі. І вони були правдою. Це він винний в тому, що не може подарувати своїй жінці щастя бути мамою. В дитинстві Тимофій переболів «свинкою», як кажуть у народі, і тому дітей мати не може.
Він дуже кохав Ліку і йти від неї не хотів. Вона дуже приваблива жінка, смачно готує їжу, вміє навести лад у всьому, до чого б не приклала руки. Ні, втрачати її Тимофій точно не хотів би.
Подружжя все-таки забрало хлопчика в їхню квартиру, та видно було, що Тимофію це, м’яко кажучи, не подобалось. Ваня ж був спокійною і слухняною дитиною, сидів собі тихенько на полу і грався з машинкою.
Ліка ж дуже змінилась за ці дні, вона те тільки й знала, що бігала біля хлопчика і піклувалась тільки про нього.
Звісно, що Тимофій дуже ревнував дружину до її сина, та ще й дружина своє невдоволення показувати стала:
– Ти до Вані – як до чужої дитини ставишся, міг би й подружитися з ним, адже йому батько потрібен, а не злий дядько!
Тут то чоловік і не витримав:
– Та яким батьком я можу бути, якщо це не мій син? Які в мене можуть бути батьківські почуття до чужої дитини? Бігати й стрибати перед ним я не буду! Живіть без мене!
Коли Тимофій збирав речі і йшов, то думав, що Ліка буде вмовляти його залишитись. Але вона мовчала. Вже цілий тиждень пройшов, а там і другий, а дружина все не телефонувала йому.
Чоловік став нервувати з цього приводу, мати спочатку заспокоювала його, а потім сказала:
– Сину, я все розумію, тільки ось одного не пойму, в чому маленький хлопчик завинив? Ну сталося так в житті, що вже минуле тривожити. Буде в тебе син, батьком саме тебе ж він називатиме. Якщо ти любиш Ліку, то і її сина маєш полюбити.
Тимофій зайшов у квартиру, дружина щось готувала на кухні, а за столом сидів Ваня й щось їв. Чоловік тільки зараз зрозумів, які ж вони рідні для нього.
Ліка готувала їжу та удавала, що не помічає Тимофія. Чоловік же стояв у прихожій і боявся пройти далі. Хлопчик взяв Ліку за руку і повів її до Тимофія:
– Помиріться вже, – сказав Ваня і поєднав їхні руки.
Ліка з Тимофієм переглянулись і всі дружньо сіли за стіл вечеряти. Нарешті вони стали однією сім’єю.
