Знаєте, ось недавно дізналася одну неприємну для мене річ, яка стосується мого чотирирічного сина. Артем вже другий рік ходить до нашого місцевого державного садка, але щоб на постійній основі – тільки місяць. Перший же рік ми ходили мало, через те, що часто хворіли.
Я з тих мам, які слідкують за тим, як їхня дитина харчується і яке до неї відношення. Й недавно стала помічати, що мій син приходить з садка дуже голодний, і в мене склалося таке враження, що їх там взагалі не годують. Та, думаю, не може ж такого бути. В сина ж запитую, та він не розказує, бо він ще поки погано говорить.
На минулому тижні відвела Артема в садочок, а сама побігла на роботу. І дай, думаю, зайду на сайт нашого садка й прочитаю сьогоднішнє меню. Прочитане мене задовольнило, бо там був супчик з фрикадельками, вранці млинці з сиром, а в полудень – свіжі булочки з повидлом.
Й тут, якраз в цей день, у мене виникли якісь нагальні справи, тож я відпросилася з роботи й дай, думаю, сина також відразу заберу й відведу до мами, щоб ввечері не повертатися в цю сторону.
Зайшла я за синочком, а вони саме їли. Побачене мене розчарувало: дітки їли саму кажу, а на потім стояв якийсь чай з кусочком батона! На хвилинку, то був білий окраєць хліба, а не солодка булочка з повидлом.
Вже як потім довідалася я від знайомих дівчат, які колись працювали в садку, завідувачка садка всі булочки забирає додому, а дітям ріжуть білий хліб. Та сама історія й з котлетами – їх або половинять, або зовсім не дають діткам, бо начальству треба чимось годувати свою сім’ю.
Злість мене розпирала з середини та ламати ту систему я чомусь не стала, а просто забрала звідти свою дитину й віддала в приватний садок. Нехай краще гроші заплачу, та знатиму, що мій син не голодний в тому садку цілий день. Ось така Вам історія з сучасного життя.
