Стосунки Лариси та Валентина складно назвати щасливими та легкими. Знайомі вони ще зі школи, вчилися у паралельних класах. Але після школи не бачилися років 6, а потім зустрілися випадково у спільній компанії, розговорилися ну і закрутилося все, вони навіть почали жити разом. Кілька місяців у них все було добре, а потім Валентин почав затримуватися на роботі, приходити пізно, від нього пахло алкоголем. Лариса із ним намагалася говорити, але той тільки відмахувався, казав, що це такий період тяжкий на роботі, скоро все прийде в норму.
Але так тривало тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Якось Лариса поїхала на кілька днів до батьків, допомогти мамі із консервацією, але з роботою справилися швидше і повернулася додому раніше, ніж планувала. Вирішила Валентина не попереджати. Приїхала і застала там дивну компанію: Валентин з колегою та дві дівчини. Колега швидко зібрався і разом з дівчатами покинули квартиру, але Лариса запідозрила, що чоловік їй зраджує. Її підозри підтвердилися пізніше, коли вона взяла телефон Валентина, поки той був у душі, вирішила, що треба відповісти, бо телефонував начальник, так висвітилося на екрані, але на тому кінці жіночий голос казав щось зовсім не про роботу. Тоді Лариса влаштувала скандалі сказала, що так тривати не може, їм потрібно розійтися. Валентин умовляв лишитися, казав, що це більше не повториться, що він її кохає, але все ж вона пішла від нього.
Лара переїхала жити до батьків, звідти і до роботи було ближче. Потім зустріла чоловіка і вони разом стали орендувати квартиру. Нові стосунки були повною протилежністю попереднім. Вони були щирі, чесні, без обману та сповнені романтики. Та попри всю нормальність та ідилію, Лариса ловила себе на думці, що скучає за Валентином. Вона усвідомила, що у нинішніх стосунках їй нудно, все якось однаково із дня в день. Жінку не покидала думка, що те як було раніше – це важко, ненормально та нічого не могла з собою вдіяти. Ці думки з’їдали її щодня і в результаті вона розірвала стосунки.
Знову Лариса з Валентином зустрілися через рік. Вона купувала каву у вуличному лотку і хтось її постукав по плечі. Жінка повернулася і побачила його. Валентин усміхався, сказав, що радий її бачити, запропонував випити разом кави та прогулятися. Звісно жінка не встояла, вже через тиждень перевозила до нього речі. А через три місяці Валентин зробив їй пропозицію.
Лариса не тямила себе від щастя, планувала весілля та сподівалася, що цього разу все вийде і вони вже ніколи не розлучаться. Весілля відгуляли гучне, Валентин проголосив дуже трепетну клятву, клявся у вічній вірності та обіцяв зробити все для щастя дружини. Лариса сяяла від щастя і вірила.
На перший місяць подружнього життя Лариса вирішила зробити Валентину сюрприз. Попередньо повідомила, що по роботі їде у відрядження і не буде вдома, а сама замовила квіти, вино та морепродукти. Гадала, що він сидітеме вдома сумуватиме, а тут вона заявиться і влаштує романтичний вечір. Але того дня вона тихенько зайшла із пакунками у коридор у почула жіночий та чоловічий голоси. Вона не стала проходити у кімнату, все зрозуміла одразу і не могла збагнути, як скільки часу була такою сліпою і дурною. Вона кинула пакети в коридорі і поїхала ночувати до подруги. Цього разу вона не збиралася прощати Валентина.
