Ми з чоловіком одружені, в Олександра це другий шлюб. З першою дружиною Оленою розійшовся, але у них залишилась донька яка живе з матір’ю.
Вони розлучились мирно, адже причини якоїсь серйозної не було – просто люди розлюбили один одного. Олександр намагався щомісяця якось їм допомагати фінансово, не завжди виходило, адже заробляв не так багато. Олена ж працювала перекладачем, тому не сильно потребувала цих грошей.
Ми з Олександром познайомились на роботі, я займала керівну посаду, а він був одним з підлеглих. Так і завертівся наш службовий роман, який закінчився РАЦСом. На той час нам було вже по 30 років, я одразу сказала що хочу дітей, адже мій організм не молодіє і не хочу ризикувати. Тому невдовзі таки завагітніла. Я була дуже рада цьому, адже в кар’єрі я вже реалізувалась, залишалось влаштувати своє сімейне щастя.
Після народження сина пішла в декрет, а чоловік працював. Та я зрозуміла що грошей які він заробляє нам не вистарчає. Суміш коштує дорого, та й все інше теж не копійками обходиться. Доводилось економити на всьому, навіть памперси не щоразу одягала. Тому вирішила щось міняти й поговорити з Олександром, намагалась донести йому що краще я буду працювати, адже у мене зарплата більша, а він може бути в декреті замість мене й бавити нашого сина.
Спочатку він противився цьому, але все ж зрозумів, що моя пропозиція це хороший вихід з цієї ситуації.
Тому я повернулась на роботу.
Дійсно, з моєю зарплатою краще виходило забезпечувати сім’ю, навіть відкладала дещо. Одного разу Саша сказав, що йому дзвонила колишня дружина і попросила дати гроші на курточку їхній доньці.
Я одразу сказала що не буду давати грошей. Запропонувала дати курточку своєї молодшої сестри – вона якраз чудово підійде і майже як нова. Але Олена не погодилась, все вимагала грошей. Хоча це дивно, адже заробляла вона непогано. Здавалось ніби вона хоче просто на зло щось зробити. Адже у мене з нею не склались дружні стосунки, радше навпаки. Олена ж була категорично проти нашого одруження, вважала що я не пара Олександру.
Вже й Саша почав набридати цими грошима. Моя відповідь була категоричною, сказала, що не буду їх фінансувати, на це у мене є своя сім’я, я ж не винувата що у них є дитина – це їхня відповідальність.
Офіційно колишня дружина на аліменти не подавала – та й що подавати, коли чоловік на цей час не працює.
То вона тепер хоче, щоб я зі своєї кишені забезпечувала їх.
Саша тепер також мене переконує дати їй гроші – мовляв, це його дитина і він хоче якось допомогти. Але моя думка не змінна – сказала йому, як піде на роботу то може допомагати скільки хоче, а я в цьому участі брати не буду. Прекрасно пам’ятаю, як вона була проти нашого весілля і скільки клопоту нам тоді завдала. Тому тепер нехай навіть не розраховує на мене.
