Ірина та Сергій були в шлюбі вже майже тридцять років. У них народилося двоє прекрасних донечок: Надія та Лілія, правда з великою різницею у віці.
Сергій був з простої, однак все одно забезпеченої сім’ї. Мама працювала завідувачкою дитячого садка, а батько – водієм головного податківця міста. Вони мали багато зв’язків, знайомств та попусків. Тому для Сергія робилося все, що він хотів. Мама ніколи не могла відмовити єдиному коханому синочку, навіть захищала його постійно перед батьком. Сергій був трохи розбишакою, тому в школі за ним росли золоті верби. Коли тато вже готувався всипати доброго батога сину, мама тут як тут поставала перед чоловіком, руки в боки та як давай згадувати, чи не таким він був у віці Сергія.
Ірина була меншою дочкою у сім’ї. Її мама працювала вчителем, а тато – сторожем у садку. Від бабусі Ірині дісталася трикімнатна простора квартира в австрійському старому будинку. Там були дуже високі стелі, широкі вікна та хороше планування. Ремонт батьки затіяли там тоді, коли Ірині наближалося п’ятнадцять. Вони планували, що дівчина вивчиться та й стане там жити разом з майбутнім чоловіком. Так. В принципі й сталося незабаром.
Одна подруга Ірина випадково познайомила її з Сергієм. Видно було, що ще при першому знайомстві між ними пролетіла іскра. Після тієї зустрічі Сергій не міг спокійно спати, їсти, ходити. Мати відразу помітила зміну в поведінці рідного сина, запідозрила, що закохався, проте розпитувати нічого не стала. Ірина теж ходила сама не своя, так до душі припали ті карі очі хлопця, але хіба вона, така сіра та непомітна, може сподобатися такому красеню, як Сергій.
Підлітки знову зустрілися на одній зі шкільних дискотек. Тоді вже Сергій вирішив, що або зараз, або ніколи. Він насмілився та запросив Ірину на танець. А після того вони довго гуляли вечірніми вуличками весняного міста. Сергій розпитував дівчину про все на світі, сам розповідав цікаві та смішні історії. Ірині було так легко з Сергієм та спокійно, як ні з ким іншим. Здавалося, що вона знаходиться за кам’яною стіною, та ніхто не може порушити їхньої ідилії.
Сергій неочікувано запропонував Ірині вийти заміж. Оскільки дівчині було лише шістнадцять, то вона не могла по закону одружитися. Але мама Сергія мала знайому в потрібній установі, тому все зробили легко та швидко, так що ні в кого не виникало зайвих запитань.
Батьки Ірини та Сергія зовсім не противилися цьому шлюбу. Так, він був надто раннім, проте якими щасливими виглядали діти, що навіть не закрадалася підозра, що щось може бути не так.
Ірина народила старшу доньку Надію, коли їй виповнилося вісімнадцять. Було важко, проте мама Іри намагалася допомогти з доглядом та домашніми клопотами. Сергій якось трохи змінився після одруження. Став не таким м’яким та ласкавим до дружини, можливо, втомлювався на роботі та ще й потім маля не давало нормально відіспатися.
Ірина віддала Надію в садок, коли дівчинці було два роки. Тоді руки розв’язалися, жінка почала шукати роботу. Якраз знайома запропонувала місце паспортистки. Ірина не відмовилася, подумала, що для початку навіть досить непогано. Відколи Іра почала працювати, Сергій знову став таким, як колись. Він ледь не на руках носив дружину, цілував, обіймав, всюди були разом.
Коли Надія повинна була йти до школи, Сергій довго обдумував над цим рішенням, що давалося доволі важко та все ж прийняв – поїде до Америки на декілька років, щоб заробити гроші на квартиру для дочки та ще якусь справу відкрити в рідній країні. Ірина довго плакала, але таки відпустила чоловіка.
Доводилося досить важко морально. Лише спілкування телефоном, без можливості поцілувати, обійняти, пригорнутися…Надія росла, вже ходила до восьмого класу, коли Ірина заявила своїй матері, що теж поїде до Сергія, бо вже несила терпіти розлуку. Хоча стільки років й так промайнуло…Мама відпустила Іру, залишилася з дідусем та Надею.
Там, в Америці, Ірина народила ще одну дочку – Лілю. Через рік вони вже втрьох, Іра, Сергій та Ліля, повернулися на Батьківщину. Іра мріяла, що тепер нарешті щасливо заживуть у злагоді та спокої та більше ніколи не розлучаться на роки…
Сергій всі заощадження почав вкладати у бізнес. Будував ресторан та невеликий готель. Справи йшли добре. Ірині більш не доводилося ніде працювати. Вона займалася суто вихованням Лілі та Надії.
Якось Іра взяла телефон Сергія, щоб переглянути щось, як раптом відкрила повідомлення від якогось невідомого номера. Там було написано:»Коханий, не вийде зустрітися о восьмій. Перенесімо на завтра. Бо мій жираф сьогодні вдома. А твоя зебра?»
Ірина вже не пам’ятає, як прийшла до тями. Вона спершу хотіла влаштувати грандіозний скандал, потім просто виставити чоловіка за двері, потім розлучитися по-тихому. Та все ж взяла всю силу та волю в кулак та пішла до Сергія з розмовою. В обличчя тикнула йому телефон та запитала:
– Як можеш це пояснити?
Сергій щось незрозуміло почав оправдовуватися, та все марно. Ірина твердо вирішила:
– Сергію, ми розлучаємося. Чоловік не повірив своїм вухам, пробував навіть ображати та принижувати Іру, що без нього вона ніхто та сама не проживе без його грошей. Проте жінка вже навіть не слухала. Лише посміхалася в очікуванні нового життя, наспівуючи якусь невідому пісню собі під ніс.
