Леся чкурнула з батьківського дому до багатого чоловіка і на роки забула дорогу до квартири батька, майже не підтримувала з ним зв’язок. Вона вважала, що нарешті вибралася зі злuднів і тепер ніщо їй не має нагадувати про колишнє життя.
Так коли чоловік вигнав її з дому і не дозволив взяти майже нічого, бо сказав, що все куплено на його гроші, то Леся одразу ж згадала, що у неї є тато. Добралася до нього вже під вечір, бо пішки йти на околицю міста було таки довго.
Тато відкрив двері, обняв блудну дитину та заходився готувати вечерю. Посмажив картоплі, відкрив мариновані грибочки, які сам збирав та готував, не дозволив Лесі допомогти, каже, що йому в радість пригостити свою принцесу. Леся розповіла свою історію і тато запевнив, що нічого хвилюватися, проживуть і без того багатого чоловіка.
У Лесі сльози набігли на очі, вона тільки зараз зрозуміла, як негідно вчинила, що кинула батька і як же їй незручно, що всі ці роки вона не згадувала про батька і лише кілька разі дзвонила. Вона пила гарячий чай і думала, що відтепер уже не кине його ніколи, хай там якого чоловіка б не зустріла і які багатства не майоріли б попереду, а тато один у світі і він їй потрібен більше за усі багатства.
