Зі своєю майбутньою свекрухою ми з перших днів не поладнали. От вона була в типовій ролі “ненависної свекрухи”, яка нізащо та нізким не буде ділити свого коханого синочка.
Макар же, відсторонено ставився до такої поведінки матері та ніяк на це не реагував. Він старався не зважати на це, оскільки жив окремо від неї, така її позиція не мала на нього великого впливу.
А мене з Надією Петрівною коханий познайомив вже після пропозиції вийти за нього. Так, хоч ми й зустрічались вже 4 роки, але мама Макара дізналась про нас лише на тому знайомстві. Для неї було одразу дві новини, перша – ми зустрічаємось, а друга – скоро одружимось.
Не знаю, чи то від несподіваності, чи від страху втрати сина, чи просто від вредності, але вона одразу ж показала свою незадоволеність мною та ситуацією. Навіть під час вечері сказала “Я думала, ти одружишся з цією симпатичною Іринкою, донькою моєї подруги”.
Уявили моє лице? Так от, я вже з нетерпінням чекала завершення того кошмарного вечора, щоб пошвидше прийти додому і забути цю жінку. Якщо вона таке казала при першій зустрічі, то що ж буде далі?
Коханий як міг заспокоював і казав, що мама змириться, та й в принципі, нам з нею не жити. І ось, коли я вже видихнула, виявились, що здалось би наших батьків між собою познайомити.
Навіть уявити не могла, як це відбуватиметься і чим може закінчитись. Потрібно сказати, що я з досить аристократичної та багатої сім’ї, а мої батьки не привикли до такої поведінки, яка була в матері Макара. Загалом я з величезним острахом готувалась до цієї зустрічі.
Все мало відбутись у домі моїх батьків, тому я старанно все допомагала підготувати, щоб де Надія Петрівна не знайшла до чого причепитися.
Переступивши поріг нашого дому я побачила, як майбутня свекруха все з захопленням розглядає. А за вечерею й зовсім її не впізнала – така вихована, акуратна, ввічлива – повна протилежність жінки з якою я знайомилась. Зрозуміла, з якою лицемірною людиною матиму справу.
Від тоді вона мало пилинки з мене здувала – так раділа, що ми з її сином одружимось. Дивною була лише підвищена зацікавленість моєю сім’єю. Надія Петрівна все випитувала чи я єдина спадкоємиця, чим саме займають батьки та скільки заробляють. На всі ці питання у мене була відповідь, але чітко на них не відповідала – не бачила потреби, адже її це не стосується.
На весілля мої батьки подарували нам квартиру, як я й просила – подалі від нових родичів. На всяк випадок ще попросила юридично оформити її на тата. Не знаю чому, але передчуття казало мені зробити саме так.
Тоді свекруха показала своє справжнє лице – сама спровокувала на сварку і під час неї випалила “Я зроблю так, що мій син тебе покине і забере у тебе все – ось побачиш!”
Шкода, що ми були лише вдвох і Макар не почув цих жахливих слів. Тому коли я розповіла йому, він не повірив.
Тепер я боюсь, що Надія Петрівна справді зробить як і обіцяла. Звісно, нічого матеріального вони забрати не зможуть, але і з коханим не хочу сваритись, ні тим більше розлучатись.
Загалом, не знаю, що мені тепер робити і як поводити себе зі свекрухою. Можливо порадите, що ви б зробили на моєму місці та як вгомонити цю жінку?
