Коли нам з Олегом було по 19, ми вирішили, що пора одружуватись. На той час вже 4 роки зустрічались і свято вірили, що наше кохання вічно буде так палати. Тому поспішили потішити цією новиною своїх рідних.
Яким нашим здивуванням було, коли мама коханого навідріз заперечила це. Вона сказала, що проти нашого шлюбу зараз, адже ми ще нічого не досягли в цьому житті. Мовляв, народяться у вас діти зразу, чим годувати будете?
Справді, на той час ми були лише студентами, які навіть не заробляли та жили з батьками. Та цього не розуміли, вперто вважали, що так мама хоче нас роз’єднати й посварити. Сподівались на підтримку моїх батьків, але й ті були на стороні мами Олега. Вона, мабуть, сама їм передзвонила і переконала у своїй правоті.
Вийшло так, що підтримки у нас зовсім не було. Батьки навіть пригрозили, що перестануть фінансувати, якщо без їхнього відома одружимось. Пам’ятаю, як ми довго думали над цим, ображались на таку позицію батьків. Проте, від безвиході були змушені погодитись.
Навіть якщо ми б і пішли підпрацьовувати, цих грошей все одно не вистарчало б на оренду квартири й прожиття, а ще потрібно було навчання оплачувати. Загалом, вирішили відстрочити своє весілля, але продовжили зустрічатися. Благо, це батьки не забороняли.
Через декілька років ми закінчили університет та знайшли собі роботу за спеціальністю. До слова, навчились на факультеті комп’ютерних наук, тому наша професія була досить престижною та затребуваною. Ще, мабуть, варто сказати, про зарплату, яка також була хорошою і поступово росла.
В цей час ми вже не так спішили одружуватись – появились цілі, яких спершу потрібно було досягти. Так ще через якийсь час у нас вийшло підзбирати гроші на власну невелику квартирку. Й уже після цього повідомили батькам дату весілля.
Лише на весіллі, проголошуючи тост, свекруха зізналась, чому була проти нашої сім’ї декілька років тому.
– Знаєте, насправді мені було дуже важко вам відмовляти та забороняти одружуватись у 19 років. Але я розуміла, що лише так зможу допомогти вам зробити все правильно. От зараз, ви вже дорослі люди, які свідомо підготувались до створення сім’ї та готові нести за це відповідальність. Не думаю, що в принципі хтось з людей хоче залежати від батьків, жити з ними та слідувати їхнім правилам, тому я зробила все можливе для того, щоб у вас було не таке життя. Знаю, тоді це важко було зрозуміти, але сподіваюсь, ви не тримаєте на мене зла, бо ж для вас ми всі хочемо лише найкращого.
Після цих слів я аж розплакалась, адже справді, ця відмова слугувала для нас трампліном у краще майбутнє. Була безмежно рада, що у мене є така мудра свекруха, яка завжди тверезо оцінить ситуацію і знайде найкращий вихід з неї.
