Я ніколи не чекав, що одружусь втретє, бо мене постійно кидало в крайнощі. Перша дівчина не хотіла одружуватись. Я довго її вмовляв, не покидав думки про розкішне весілля. Почали ми зустрічатись, коли Олесі виповнилось 18, а мені 19. Через 2 роки таки зіграли весілля. Переїхали з села до міста. І тут дружина, відчувши смак волі, вирішила жити на повну. Наш шлюб тривав 4 роки, у 25 я отримав позов на розлучення від дружини.
Вирішили ми все мирно і швидко. А у 27 знову весілля. Дівчина уже з міста. Звали її Яна. Вона була старшою за мене на 6 років. Тут уже ініціативу проявляв не я. Яна контролювала кожен мій крок, намагалась сама вирішувати як розвиватимуться наші стосунки. Тож вибору не було. Сказала жінка, що треба негайно одружуватись. Значить таки треба! Щось постійно підозрював у цьому поспіху, але ж не міг я покинути її через те, що боюсь відповідальності. А потім виплила правда. Виявляється, що вона мене зраджувала, завагітніла від цього чоловіка, який її покинув.
І захотіла раптом на мене повісити чужу дитину. Ми розійшлись через 2 місяці після одруження. І я остаточно розчарувався. Не хотів уже ніяких стосунків. Далі переїхав у столицю, став наполегливо працювати і обживатись на новому місці.
Минуло 5 років, мені вже скоро 33. І трапилось диво. Вже рік ми щасливо живемо в офіційному шлюбі з прекрасною дівчиною Настею. Я зустрів її абсолютно випадково, у магазині. Ці стосунки зовсім інші, такі легкі, щасливі. А ще ми чекаємо на поповнення. Зовсім скоро я стану батьком!